Страхування на випадок втрати працездатності (BU-страхування) має стати важливою фінансовою підтримкою на випадок, якщо страхувальник через стан здоров’я більше не може виконувати свою останню професійну діяльність. Багато людей укладають BU-страхування, щоб захистити себе та своє фінансове майбутнє. Особливо в разі настання страхового випадку постраждалі часто терміново потребують виплати й у разі відмови страхової компанії нерідко потребують юридичної підтримки для захисту своїх коштів. Відмова у виплаті з боку страхової компанії зазвичай означає для постраждалих значні фінансові втрати та втрату грошей.

Відповідно до § 172 Закону про страхові договори (VVG) непрацездатність вважається такою, якщо особа не може виконувати свою останню професійну діяльність повністю або частково з причин хвороби, тілесних ушкоджень або втрати сил, з великою ймовірністю тривалий час, як зазначає юридична фірма MTR Legal Rechtsanwälte, яка також консультує у сфері страхового права. Страхові компанії мають великий досвід у розгляді страхових вимог і нерідко відмовляють у виплаті — у таких випадках варто звернутися до спеціалізованого адвоката, щоб за необхідності домогтися своїх прав навіть у суді. Питання, чи зобов’язане BU-страхування виплачувати компенсацію, часто є предметом спору між сторонами.

Право на виплати з BU-страхування

Підставою для обов’язку BU-страхування здійснювати виплати є страховий договір. Саме в ньому встановлюються умови, за яких страхова компанія повинна виплатити кошти. Внески, особливо ті, які страхувальник сплачує регулярно, мають вирішальне значення для фінансового забезпечення у разі настання страхового випадку. Незважаючи на регулярну сплату внесків та дотримання умов страхування, виплата BU-ренти у страховому випадку не є гарантованою. Часто в договорі зазначено, що страхувальник має бути принаймні на 50 відсотків непрацездатним. Це означає, що він може виконувати свою останню роботу тільки наполовину чи менше. При цьому не має значення, чи причиною є фізичне, психічне або розумове захворювання.

Ще однією умовою є так звана “шестимісячна прогноза”, яка зустрічається у багатьох договорах. Вона передбачає, що непрацездатність повинна тривати прогнозовано не менше шести місяців. Тобто, якщо, наприклад, непрацездатність через вигорання триває два місяці, як правило, права на виплату з BU-страхування ще не виникає. Виплата BU-ренти пов’язана з виконанням певних умов; якщо вони не виконані, страхова компанія може відмовити у виплаті BU-ренти. Якщо, на думку лікарів, найближчими місяцями стан здоров’я суттєво не покращиться, зазвичай наявна непрацездатність, тож страховик повинен здійснити виплату.

Важливим є те, що не має значення, чи теоретично застрахована особа може виконувати якусь іншу роботу. Вирішальним є саме те, чи може вона виконувати свою останню професійну діяльність у тому вигляді, в якому виконувала її раніше. Страхова компанія може запропонувати застрахованому іншу роботу лише тоді, коли договір це прямо передбачає, тобто дозволяє так зване абстрактне перенаправлення.

Заява на отримання BU-ренти

Факт втрати працездатності має бути доведений самим страхувальником. Зазвичай це вимагає максимально точного опису професії та виконуваних обов’язків. Існуючі обмеження здоров’я повинні підтверджуватися лікарськими довідками або, за необхідності, експертними висновками. Також можуть бути корисними інші медичні документи, такі як лікарняні виписки або підтвердження проходження терапії. Загальне правило: чим краще документи підтверджують обмеження у професійній діяльності, тим вища ймовірність того, що страхова компанія визнає право на виплату. Заяву на виплату слід заповнювати особливо ретельно, а всі відповідні анкети від страхової мають бути заповнені повністю та коректно, щоб уникнути непорозумінь чи подальших проблем.

Документи слід подавати своєчасно. При кожному запитанні страхової у заяві на виплату важливо відповідати максимально повно і правдиво, оскільки помилки у відповідях можуть призвести до відмови у заяві. Некоректні дані можуть викликати затримки або відмову у розгляді заяви.

Страхова компанія відмовляє у виплаті

Часто трапляється, що BU-страхування відмовляє у виплаті. Однією з найпоширеніших причин для цього є недостатнє медичне обґрунтування. Як правило, страхова компанія перевіряє самостійно або через зовнішніх експертів, чи дійсно заявлена непрацездатність має місце. Під час розгляду заяви причини та підстави для відмови аналізуються дуже ретельно. Експерти, як спеціалізовані адвокати або страхові консультанти, можуть допомогти застрахованим зрозуміти причини відмови та домогтися захисту своїх прав перед страховою компанією. Якщо лікарі страхової доходять до інших висновків, ніж лікуючі лікарі застрахованого, це може призвести до конфлікту. Ще однією підставою для відмови може стати, особливо у старих договорах, абстрактне перенаправлення. Це означає, що страховик вважає іншу роботу прийнятною для застрахованого. В новіших договорах таку можливість зазвичай виключено.

Ще одним та частим предметом спору є порушення переддоговірного обов’язку повідомлення (анкетування) страхувальником. Якщо під час укладання BU-страхування були приховані або недостовірно вказані важливі відомості про стан здоров’я, страхова компанія може оскаржити договір або скористатися правом на відмову від нього. У таких випадках обов’язок на виплату припиняється навіть зворотною датою, навіть якщо поточна непрацездатність не пов’язана із прихованим захворюванням. Ще однією причиною відмови може бути відсутність співпраці страхувальника. Наприклад, якщо не надано медичних документів, відмовлено у проходженні огляду або недостатньо описано професійні обов’язки. У таких ситуаціях страхувальникам слід дослухатися до порад експертів і розглянути різні можливості оскаржити відмову для того, щоб домогтися виплати BU-ренти чи компенсації.

Важливість переддоговірного обов’язку повідомлення

Переддоговірний обов’язок повідомлення відіграє ключову роль у страхуванні непрацездатності (BU-страхування) і має вирішальне значення для страхового захисту. Уже при укладанні BU-страхування страхувальник зобов’язаний повністю та правдиво надавати страховикові всю релевантну інформацію щодо свого стану здоров’я та можливих ризиків. Особливо питання про стан здоров’я, які задаються при подачі заяви, слід заповнювати з максимальною ретельністю, адже саме вони є основою для оцінки ризику та подальшого обов’язку страхової компанії здійснити виплату.

Якщо при відповіді на питання про стан здоров’я було допущено помилки або пропущено важливі дані, це може призвести до серйозних проблем у страховому випадку. У найгіршому випадку страхова компанія може відмовити у виплаті, і так необхідна рента у разі втрати працездатності не буде виплачена. Особливо у страховому випадку, коли страхувальник потребує BU-виплат, така відмова може загрожувати існуванню. Тому рекомендується приділити достатньо часу на етапі подачі заяви і відповідати на всі питання дуже ретельно. Не слід ставитися до невизначеностей легковажно – у разі сумнівів допомога фахівця-юриста зі страхового права або незалежного страхового консультанта допоможе уникнути помилок і забезпечити страховий захист.

Переддоговірний обов’язок повідомлення також має велике значення для подальшого захисту прав у страховому випадку. Якщо має місце відмова у виплаті з посиланням на порушення обов’язку повідомлення, страхувальник зможе домогтися своїх прав лише тоді, якщо доведе, що всі питання були заповнені коректно та повністю. У таких випадках професійна допомога часто є необхідною для захисту власних прав і отримання BU-виплати.

Підсумок: уважне й правдиве заповнення питань щодо стану здоров’я при укладанні BU-страхування — це основа надійного захисту. Той, хто діє відповідально й при потребі радиться з експертами, захищає себе від подальших проблем і підвищує шанси отримати погоджену BU-ренту у разі необхідності.

Медичний доказ є вирішальним

Визначальним для обов’язку BU-страхування щодо виплати є медичний доказ стійкого погіршення професійної працездатності щонайменше на 50 відсотків. Якщо виникає суперечка з приводу обов’язку страхової компанії щодо виплати, страхувальникам слід звернутися за юридичною консультацією, щоб захистити свої права. Спеціалізовані адвокати можуть суттєво підвищити шанси на успіх у спорах зі страховою компанією.

MTR Legal Rechtanwälte консультує у страховому праві та у випадку проблем із страхуванням втрати працездатності.

Звертайтесь до нас!

У вересні 2025 року MTR Legal Rechtsanwalt als Головний спонсор на щорічній конференції IR Global «Legacy in Motion» у Берліні. Протягом чотирьох днів понад 400 учасників із більш ніж 75 країн зібралися разом — потужний міжнародний майданчик для Rechtsanwalt, податкових експертів та бізнес-консультантів.

Наш керуючий партнер Міхаель Райнер та партнер Марк Клаас очолили команду з восьми осіб, яка скористалася можливістю обмінятися досвідом з міжнародними колегами, підтримати контакти та здобути нові імпульси для наших клієнтів.

 Legacy in Motion – тема, яка близька намДевіз цьогорічної конференції «Legacy in Motion» означав сталість, зміни та здатність досягати довготривалого ефекту у світових масштабах. Саме це і є нашим прагненням у MTR Legal: ми надаємо консультації не лише на короткий строк, а й разом із нашими клієнтами розробляємо стратегії, що мають довгострокове значення — у корпоративному, податковому праві чи у складних міжнародних спорах.

Наша роль як головного спонсора

Als Головний спонсор ми брали активну участь у формуванні конференції в Берліні. Окрім участі в панельних дискусіях і воркшопах для нас особливо важливим був прямий обмін досвідом. Конференція надала ідеальну платформу для поглиблення співпраці та розвитку нових бізнес-можливостей.

«Ми хотіли чітко заявити: MTR Legal – це міжнародність, цифрова досконалість і підприємницьке мислення. Берлін став для цього ідеальною сценою», — зазначає Міхаель Райнер.

Також Марк Клаас підкреслює значущість: «Тісна співпраця в мережі IR Global дозволяє нам ще глибше супроводжувати клієнтів у транскордонних проєктах – особливо в часи глобальних змін це є вирішальною перевагою.»Берлін як локація — та наш міжнародний курсОбравши Берлін, конференція підкреслила, що місто сьогодні входить до провідних ділових і консультаційних центрів Європи. Для нас це була домашня подія з міжнародним значенням.

Наша присутність у Берліні є частиною чіткої стратегії: MTR Legal присутній у всіх великих містах Німеччини та має представництва в Лондоні, Парижі, Амстердамі та Сінгапурі. Це дозволяє нам супроводжувати клієнтів там, де потрібна міжнародна експертиза.

Потужний сигнал для майбутнього

Щорічна конференція IR Global 2025 стала для нас більше, ніж галузева зустріч. Вона була платформою, щоб показати наші цінності, зміцнити мережу та підтвердити наш курс на майбутні роки: міжнародність, діджиталізація, підприємництво.Ми раді втілити на практиці встановлені там зв’язки — на користь наших клієнтів, які отримують переваги від глобальної мережі й професійного обміну досвідом.

Податкова перевірка або зовнішній аудит для підприємств і самозайнятих осіб не лише забирає багато часу. При неясних чи неповних бухгалтерських документах податкова може зробити донарахування та вимагати сплатити додаткові податки. Для платників податків важливо знати, що не кожне донарахування є допустимим.

Зазвичай про податкову перевірку попереджають заздалегідь. Підприємства та самозайняті особи повинні ретельно підготуватися до перевірки, зібрати всі необхідні бухгалтерські документи та перевірити їх повноту. Якщо все ж відбулося донарахування, потрібно з’ясувати, чи є податкова оцінка обґрунтованою, зазначає юридична компанія MTR Legal Rechtsanwälte, яка, зокрема, консультує з питань податкового права.

Обов’язок сприяння під час податкової перевірки

Під час податкової перевірки на платника податків зазвичай покладається обов’язок сприяння, тобто він має надати перевіряючому доступ до документів і надати пояснення. Однак відсутній обов’язок свідчити проти себе.

Навіть при критичних запитаннях перевіряючого платники податків повинні залишатися кооперативними, спокійними та об’єктивними. У разі непорозумінь можна вимагати письмового роз’яснення. Рекомендується фіксувати всі розмови й встановлені факти під час податкової перевірки, щоб при спорі мати доказову базу. Доцільно також залучити податкового консультанта з самого початку перевірки.

Податкова оцінка після перевірки

Якщо податковий інспектор дійде висновку, що бухгалтерія або записи є неналежними, неповними чи нелогічними, він може оцінити податкову базу відповідно до § 162 Податкового кодексу (AO). Це означає, що податкова визначає податкову базу на підставі власних розрахунків або досвіду — найчастіше на шкоду платнику податків.

Типові причини для податкової оцінки: неналежне ведення бухгалтерії, відсутність чи неповнота підтверджуючих документів, суттєві розбіжності між заявленими та оціненими даними або готівкові операції без належної документації, що часто має місце у сфері громадського харчування чи роздрібній торгівлі.

Правові можливості при податковій оцінці

Якщо після податкової перевірки проведена податкова оцінка, платник податків має кілька правових можливостей: спершу він може висловити свою позицію щодо акта перевірки. Як правило, цей акт надається до винесення зміненого податкового повідомлення. Звіт слід уважно проаналізувати. Також є можливість письмово висловити свою позицію щодо окремих встановлених обставин та висунути заперечення. Аргументована контрпозиція, можливо з доданими документами чи експертними висновками, може спонукати податкову відійти від оцінки або пом’якшити її.

Крім того, можна оскаржити податкове повідомлення. Термін подачі скарги становить один місяць з дня отримання повідомлення. У процесі розгляду скарги обставини перевіряються повторно. Можна подати нові документи та доводи. Податкова зобов’язана розглянути всі заперечення.

Якщо скарга не приносить бажаного результату, залишається звернення до фінансового суду. Позов слід подати протягом одного місяця з дня відмови у скарзі. У суді відбувається незалежна перевірка оцінки та дій податкових органів.

Неприпустимі донарахування

Якщо податкова оцінка є необґрунтованою, методологічно помилковою чи невідповідною, існують хороші шанси оскаржити її. Федеральний фінансовий суд вже рішенням від 26 лютого 2018 року встановив, що результати податкової оцінки повинні бути обґрунтованими, економічно можливими та раціональними (Az. X B 53/17). Оцінка має ґрунтуватися на фактичних обставинах, щоб визначити податкову базу. У разі спору податкова повинна довести обґрунтованість оцінки.

Як показує низка інших рішень суду, податкова оцінка не може бути довільною дією податкового органу. Вона підпорядковується суворим юридичним вимогам. Наприклад, оцінка без конкретного порушення у веденні бухгалтерії є неправомірною. Податкова також повинна обґрунтувати вибір методу оцінки та забезпечити платнику податків право бути почутим.

Можливості платників податків

Платники податків, які зіштовхнулися з оцінкою, повинні з’ясувати, чи дійсно для цього були підстави і чи була застосована адекватна методика оцінки. В їхньому розпорядженні є правові шляхи: від подання пояснень до акта перевірки — до оскарження і навіть позову до суду. Важливо якомога раніше звернутися за податковою консультацією. Тільки так можна уникнути остаточності надмірної оцінки та значного додаткового податкового навантаження.

MTR Legal Rechtsanwälte консультує щодо Податкової перевірки і з інших питань податкового права.

Зв’яжіться Контакт з нами!

Перевагою ТОВ (GmbH) є обмежена відповідальність. Однак це може бути інакше, якщо директор порушує свої податкові обов’язки. У такому разі він може нести й особисту відповідальність, як показало рішення Вищого адміністративного суду Баден-Вюртемберга від 10.10.2024 року (справа № 2 S 1297/24).

Директори повинні виконувати свої обов’язки з ретельністю доброго господаря та сумлінного керівника. До їхніх обов’язків, зокрема, належить належне перерахування податків і внесків до соціального страхування. Якщо директор порушує свої обов’язки і не проявляє необхідної уважності, він може відповідати власним майном як перед компанією, так і перед третіми особами. Це включає відповідальність і за податкові борги компанії, пояснює юридична фірма MTR Legal Rechtsanwälte, яка консультує у сфері корпоративного та податкового права.

Особиста відповідальність директора

Вищий адміністративний суд Баден-Вюртемберга підтвердив особисту відповідальність директора за податкові борги компанії. У рішенні наголошено, що до обов’язків директора належить таке управління фінансами ТОВ, щоб податки, у цьому випадку податок на промисловість, могли бути сплачені вчасно.

У розглядуваній справі йшлося про особисту відповідальність колишнього директора ТОВ. Компанія заборгувала громаді податок на промисловість у розмірі приблизно 41 500 євро. Ці борги виникли за час перебування позивача на посаді директора. Після його звільнення з посади місто пред’явило йому особисту відповідальність згідно з приписом про відповідальність відповідно до § 69 AO (Податкового кодексу).

Колишній директор і позивач оскаржив це. Він стверджував, що вимоги стали дійсними лише після закінчення перебування на посаді. Оскільки на той момент він більше не мав впливу на компанію, він не може бути притягнутий до відповідальності за податкові борги.

Відповідальність після виходу з компанії

Однак із цими доводами йому не вдалося пройти суд. Вищий адміністративний суд Баден-Вюртемберга підтвердив особисту відповідальність колишнього директора за несплачені податки. VGH особливо послався на § 69 Податкового кодексу (AO), який дозволяє особисту відповідальність представницьких органів юридичних осіб за податкові борги, якщо ці борги не були стягнуті або стягнуті несвоєчасно через навмисне чи грубе недбале порушення обов’язку.

VGH у мотивувальній частині також зазначив, що директор може нести відповідальність за зобов’язання навіть після виходу з компанії. Однак передумовою є те, що ці зобов’язання виникли внаслідок порушення обов’язків під час його перебування на посаді директора. У даній справі директор порушив обов’язок забезпечення платоспроможності. Хоча ТОВ спочатку отримувало достатній прибуток, він не створив резервів для майбутніх податкових зобов’язань. Натомість він переводив надходження на інші рахунки та приховував прибуток від податкової служби.

Резерви для сплати податків

Колишньому директору не вдалося виправдатися й тим, що на момент настання обов’язку сплати податків ТОВ вже було неплатоспроможним. До його обов’язків належало створення резервів для податкових платежів, щоб податки могли бути сплачені вчасно. Норма про відповідальність застосовується не лише тоді, коли збиток настав під час перебування на посаді, а й у випадку, якщо порушення сталося тоді, а наслідки проявилися пізніше, додатково зазначив VGH.

Рішення показує, що на директора покладено широке коло обов’язків. До них належить належне сплачування податків і внесків до соціального страхування. Відповідальність директора за порушення обов’язків може залишатися і після залишення ним посади у компанії.

Мінімізація особистого ризику відповідальності

Щоб мінімізувати особистий ризик відповідальності, директори повинні завжди мати огляд фінансового стану компанії, щоб вчасно виявляти можливі фінансові труднощі. Крім того, слід забезпечувати своєчасну оплату податків та внесків до соціального страхування. Важливе значення має й безперервна документація всіх фінансових рішень, особливо у кризових ситуаціях. До цього належать, наприклад, протоколи перевірки платоспроможності, домовленості з податковими консультантами чи банками, а також підтвердження щодо вжитих заходів. Детальна документація може бути вирішальною при виникненні спору, зокрема, у разі отримання припису про відповідальність. Навіть при виході директора з посади економічний стан компанії має бути задокументований.

MTR Legal Rechtsanwälte консультує з кримінального податкового права та з інших питань податкового права.

Будь ласка, зв’яжіться з нами !

Інвестиції в відкриті фонди нерухомості, такі як UniImmo Wohnen ZBI, завжди пов’язані з різноманітними ризиками. До них належать, наприклад, коливання на ринку нерухомості, втрата вартості, порожні приміщення або підвищена потреба в ремонті. У сфері німецького права відповідальності існує різниця між договірними та деліктними підставами для претензій, які кожен окремо регулюють різні передумови і наслідки для претензій на відшкодування шкоди. В рамках належного інвестиційного консультування інвестори повинні бути поінформовані про наявні ризики, перш ніж приймати інвестиційне рішення, як зазначає економічна фірма MTR Legal Rechtsanwälte, що має великий досвід у капітальному праві.

Огляд фондів

UniImmo: Deutschland – це відкритий фонд нерухомості, спеціалізований на інвестиціях у німецьку нерухомість та участях у компаніях з нерухомості. Метою фонду є отримання регулярних доходів шляхом оренди та досягнення стійкого зростання вартості для інвесторів. Інвестиційна ідея фонду орієнтована на людей, які мають довгострокову ціль інвестування та готові нести ризики, пов’язані з інвестиціями в нерухомість.

За структурою фонду передбачається, що близько 54% активів фонду будуть інвестовані в нерухомість у Німеччині, у той час як близько 46% припадають на інші європейські країни. Щоб підвищити прибутковість, фонд може фінансувати до 30% вартості всіх придбаних нерухомостей за рахунок кредитів. Деривативи дозволяються використовувати виключно для захисту існуючих активів, що має зменшити ризик для інвесторів.

Як відкритий фонд нерухомості, UniImmo: Deutschland підлягає суворим вимогам німецького законодавства, зокрема, Цивільного кодексу Німеччини (BGB). § § 280 і 281 BGB регулюють передумови для претензій на відшкодування шкоди в разі порушення обов’язків у рамках зобов’язання. Якщо має місце порушення обов’язків, наприклад, через помилкову консультацію або недостатню інформацію, постраждалі інвестори можуть пред’являти претензії на відшкодування шкоди. Боржник – зазвичай банк-консультант або ініціатор фонду – тоді зобов’язаний відшкодувати завдану шкоду. Це може відбутися шляхом грошової виплати або природного відновлення.

Основні дані фонду завжди прозоро доступні для інвесторів. Тип цінного паперу UniImmo: Deutschland – це фонд, номер цінного паперу (WKN) 980550, ISIN – DE0009805507. Графік курсу фонду дає інформацію про розвиток активів фонду та також показує регулярні виплати інвесторам. Більше інформації про обсяг фонду, кількість акцій, виплати та інші показники можна знайти у проспекті продажу та в основній інформації для інвестора, доступній онлайн.

У разі шкоди – наприклад, у разі порушення обов’язків через помилкову консультацію або недостатню інформаційність про ризики – постраждалі інвестори можуть пред’являти свої претензії на відшкодування шкоди безпосередньо боржнику. Передумовою є виконання законодавчих критеріїв § 280 BGB. Таким чином, фонд не лише надає можливість брати участь у німецькому ринку нерухомості та отримувати регулярні доходи, але й підлягає чітким правовим умовам, які забезпечують захист інвесторів.

З його орієнтацією на нерухомість та участі в компаніях з нерухомості в Німеччині та Європі, UniImmo: Deutschland є привабливим варіантом для інвесторів, які орієнтуються на довгострокове зростання вартості та стабільні доходи. Водночас, важливо бути обізнаними про ризики та в разі шкоди знати свої права – зокрема, право на відшкодування шкоди – і вимагати їх виконання.

Помилкова консультація банку як порушення обов’язків

Позивачка у процесі в земельному суді Штутгарта, за її власними словами, була орієнтованою на безпеку інвесторкою, про що, серед іншого, Handelsblatt повідомив 15 травня 2025 року онлайн. Однак Vereinigte Volksbank Böblingen рекомендував їй участь у відкритому фонді нерухомості UniImmo Wohnen ZBI. Що участь у відкритому фонді нерухомості ніяк не є безпечною капіталовкладенням, стало очевидним, коли влітку 2024 року відбулася величезна втрата вартості, і фонд втратив близько 800 мільйонів євро на вартості фактично за ніч.

Інвесторка відчула, що банк її неправильно консультував, і винайшла претензії на відшкодування шкоди. ЛГ Штутгарт поділяв точку зору жінки. Оскільки банк порушив свій обов’язок консультування, він зробив себе відповідальним за відшкодування шкоди, і тоді мусить повернути позивачці інвестований капітал, вирішив суд. Рішення ще не набрало чинності, і банк вже оголосив про намір подати апеляцію.

ЛГ Нюрнберг-Фюрth: Ризик неправильно оцінено

Поруч з рішенням ЛГ Штутгарт, для інвесторів UniImmo Wohnen ZBI важливим також може бути рішення земельного суду Нюрнберг-Фюрth від 21 лютого 2025 року (Az. 4 HK O 5879/24). Суд встановив, що ризик відкритого фонду нерухомості в базовому інформаційному документі був оцінений занадто низьким, і інвесторів таким чином було введено в оману щодо фактичного ризику.

Ризиковий індикатор UniImmo Wohnen ZBI був зазначений як 2 або 3. Оцінка була занадто низькою, зауважила Центральна організація споживачів Баден-Вюртембергу. На їхню думку, фонд мав би бути оцінений індикатором ризику 6.

Земельний суд Нюрнберг-Фюрth підтримав позов про припинення діяльності Центральної організації споживачів. Він вирішив, що оцінка ризику ZBI не відповідає законодавчим вимогам, оскільки не здійснюється щомісячна переоцінка нерухомостей і не використовується відповідний еталон. Тоді ризиковий індикатор для капіталовкладень малих інвесторів, як відкритий фонд нерухомості UniImmo Wohnen ZBI, повинен бути зазначений як 6.

Ризик – центральний критерій для інвесторів

Також ЛГ Нюрнберг-Фюрth заявив, що ризикова оцінка є центральним критерієм для споживачів та суттєво впливає на їх рішення про інвестування. Занадто низький ризиковий клас вводить інвесторів в оману щодо їхнього ризику і є порушенням закону проти недобросовісної конкуренції (UWG). Тому ZBI більше не може рекламувати фонд з занадто низьким ризиковим класом.

Ризиковий індикатор вказується на шкалі від 1 до 7, де 1 – це найнижчий, а 7 – найвищий ризик. Споживач повинен мати прозору інформацію про те, який ризик вони беруть на себе, беручи участь в інвестиціях у капітал.

Також рішення ЛГ Нюрнберг-Фюрth ще не набрало чинності, і керуючий фондом вже подав апеляцію.

Претензія на відшкодування шкоди інвесторами

Проте рішення ЛГ Нюрнберг-Фюрth і ЛГ Штутгарт указують на те, що інвестори не повинні бути обмануті щодо свого ризику при участі у вкладенні активів. Якщо їх не відповідним чином проконсультували про їхній ризик, вони можуть пред’являти претензії на відшкодування шкоди. Претензії на відшкодування можуть бути спрямовані як проти ініціатора фонду, так і проти інвестиційних консультантів, якщо вони не поінформували належним чином про ризики.

MTR Legal Rechtsanwälte має великий досвід у капітальному праві і консультує інвесторів відкритого фонду нерухомості UniImmo Wohnen ZBI.

Зв’яжіться з нами Контакт з нами!

Запровадження команди по інфлюенсерах у LBF NRW

Державне агентство з боротьби з фінансовою злочинністю (LBF NRW), засноване у 2025 році, є самостійною структурою в межах фінансової адміністрації Північного Рейну-Вестфалії. Завдяки об’єднанню повноважень щодо особливо складних фінансових злочинів відомство, серед іншого, має розкривати податкові злочини, пов’язані з цифровими бізнес-моделями. Для цього було створено окрему команду слідчих, яка цілеспрямовано займається комерційно активними інфлюенсерами, стрімерами та іншими діячами соціальних медіа.

Розслідування ґрунтуються на кількох тисячах наборів даних з відкритих джерел. У центрі уваги – економічно використовувані соцмережі, в яких підозрюється отримання доходу від реклами, партнерських програм, розміщення продуктів чи спонсорства. При цьому враховуються не лише грошові виплати, але й матеріальні вигоди, такі як подарунки, подорожі або запрошення на заходи.

Коли діяльність інфлюенсера стає податково важливою?

Загалом доходи підлягають оподаткуванню, якщо має місце стійка економічна діяльність із наміром отримання прибутку. Це стосується не лише класичних форм бізнесу, але й окремих осіб, які регулярно публікують контент за оплату чи матеріальні вигоди. Податкове значення виникає вже тоді, коли канал у соціальних мережах ведеться на постійній основі, фіксуються співпраці чи отримуються доходи через платформи на кшталт YouTube, Twitch або Patreon.

Огляд типових оподатковуваних видів доходів

• Оплачені розміщення продуктів чи рекламні контракти
• Партнерські посилання з виплатою комісії
• PR-зразки, подарунки або подорожі з компенсацією
• Доходи від підписок або фан-платформ
• Продаж власних продуктів або послуг

Навіть якщо грошова виплата не відбувається, податковим доходом вважається будь-яка економічно цінна компенсація. Вартість таких послуг потрібно оцінити і задекларувати.

Зміна місця проживання та міжнародна податкова відповідальність

У багатьох випадках інфлюенсери змінюють місце проживання на закордон, особливо до країн з низьким рівнем податків. Часто називають Дубай як популярний напрямок. Проте офіційний переїзд не означає автоматичного припинення податкових зобов’язань у Німеччині. Визначальним є, чи залишаються звичайне місцеперебування або економічні інтереси в країні.

Якщо у Німеччині є житло, центр життєвих інтересів знаходиться в країні або доходи досі отримуються з німецьких джерел, навіть при проживанні за кордоном може залишатися необмежена податкова відповідальність. Фінансова адміністрація перевіряє це індивідуально у кожному випадку.

Співробітництво держав та обмін інформацією

Міжнародна співпраця у сфері оподаткування за останні роки значно посилилася. Більше 100 країн беруть участь в автоматичному обміні інформацією, серед яких і держави з раніше низьким рівнем прозорості. Фінансові установи у межах діючих угод регулярно передають податковим органам країни проживання інформацію про рахунки, вигодонабувачів та капітальні доходи.

Також компанії, які співпрацюють з інфлюенсерами, відображають операції у бухгалтерії – наприклад, за допомогою рахунків, контрактів чи підтверджень виплат. Ці дані можуть використовуватися при податкових перевірках або подачі попередніх декларацій з ПДВ для ідентифікації діячів соцмереж. Можливості повної анонімності таким чином значно обмежені.

Цифрові слідчі підходи та технологічні методи

Податкова поліція використовує сучасні аналітичні інструменти для аналізу загальнодоступного контенту. За допомогою спеціалізованого програмного забезпечення й штучного інтелекту контент може автоматично скануватися, зв’язуватися та оцінюватися. До цього належать, зокрема:

• Розпізнавання брендів у фото- та відеоматеріалах
• Позначки про співпрацю, такі як «Anzeige» або «Sponsored»
• Маршрути подорожей, позначення готелів та геолокаційні дані
• Інтеграція платіжних систем і партнерських посилань

На основі цих даних підозрілі обставини структуруються й зіставляються з уже наявною податковою інформацією. Через публічну присутність багатьох інфлюенсерів фіксація доказів часто простіша, ніж у класичних компаній.

Добровільне повідомлення як можливий захід

Особи, які надали податковим органам неповні або неправильні відомості, у визначених умовах можуть уникнути кримінального переслідування, подавши добровільне повідомлення з усуненням порушень. Для цього повідомлення має бути повним, своєчасним і коректним за змістом. Воно повинно охоплювати всі податково релевантні періоди й суми.

Неповне добровільне повідомлення може, навпаки, спричинити юридичні наслідки. Тому необхідна ретельна перевірка й підготовка. Податкові обов’язки не припиняються зі зміною платформи або виходом із публічного простору.

Класифікація та майбутній розвиток

Контроль у цифровій сфері показує, що податкове регулювання пристосовується до економічної реальності. Для всіх економічно активних контент-мейкерів діють загальні норми оподаткування доходів. Зростаюча професіоналізація у соціальних мережах неминуче веде до розширення податкових зобов’язань.

Водночас очікується подальший розвиток цієї тенденції. Застосування цифрових аналітичних інструментів буде вдосконалюватися. Також варто очікувати посилення міжнародної співпраці між податковими органами.

Висновок

Інфлюенсери, які регулярно отримують доходи через соціальні платформи, повинні ретельно перевіряти свої податкові зобов’язання. Публічна помітність цієї професійної групи значно підвищує ймовірність перевірки податковими органами. Навіть без прямої грошової виплати – наприклад, за матеріальні послуги – можуть виникати податкові зобов’язання, про які потрібно повідомляти. Проживання за кордоном не захищає автоматично від податкових обов’язків у Німеччині, якщо залишаються економічні інтереси у країні.

У випадках неясних або складних обставин доцільною може бути рання правова консультація з національних та міжнародних питань оподаткування. Кваліфікований юридичний аналіз допоможе ідентифікувати можливі ризики, забезпечити правомірні структури й за потреби розробити надійне податкове рішення.

Захист персональних даних є надзвичайно важливим у сучасному, все більш цифровому світі. Існують чіткі та обов’язкові правила, встановлені Загальним регламентом про захист даних (GDPR) ЄС та Федеральним законом про захист даних (BDSG), які визначають, як компанії та концерни повинні працювати з даними клієнтів, працівників і ділових партнерів. Особливо у концерні, що складається з декількох підприємств, важливо, щоб процеси обробки даних у межах концерну здійснювалися відповідно до законодавства. GDPR і BDSG регулюють, як можна збирати, зберігати та обробляти персональні дані, щоб захищати приватність і права осіб, яких ці дані стосуються. Компанії та концерни зобов’язані суворо дотримуватися цих правил, щоб зберегти довіру зацікавлених осіб і уникнути юридичних ризиків.

Концерн і захист даних

Концерн — це об’єднання декількох підприємств, які підпорядковуються єдиному керівництву. Керівництво концерну несе відповідальність за дотримання загального регламенту про захист даних (GDPR) та Федерального закону про захист даних (BDSG) у межах усього концерну. Це стосується всіх рівнів та підприємств концерну — від материнської компанії до дочірніх підприємств. Збирання, зберігання та обробка персональних даних повинні здійснюватися на основі законодавчих вимог на рівні всього концерну. Керівництво концерну зобов’язане забезпечити, щоб усі підприємства в концерні знали та виконували вимоги щодо захисту даних, щоб гарантувати безпеку та захист даних. Тільки так можна досягти єдиного та надійного рівня захисту даних у всьому концерні.

Відповідальний і уповноважений із захисту даних

У межах концерну відповідальною є особа або орган, який вирішує цілі та засоби обробки персональних даних. Натомість, уповноважений із захисту даних стежить за дотриманням правил захисту даних у всіх підприємствах концерну. Він консультує керівництво концерну та окремі підприємства з усіх питань захисту даних, навчає працівників і є контактною особою для зацікавлених осіб, якщо йдеться про їхні права, пов’язані з обробкою їхніх персональних даних. Тісна співпраця між відповідальним та уповноваженим із захисту даних є необхідною для забезпечення дотримання правил захисту даних у всьому концерні та ефективного захисту прав зацікавлених осіб.

BAG щодо передачі персональних даних у межах концерну – Az. 8 AZR 209/21

Захист даних також відіграє центральну роль у трудовому праві. Це стосується не лише обробки персональних даних працівників у відносинах з третіми особами, але й у межах концерну. Федеральний трудовий суд у своєму рішенні від 8 травня 2025 року пояснив, що навіть при передачі даних у межах групи компаній повинні дотримуватися положення Загального регламенту про захист даних (GDPR) (Az. 8 AZR 209/21).

Відповідні державні органи мають важливу роль у застосуванні регламенту про захист даних (GDPR): вони повинні забезпечувати дотримання законів про захист даних, включаючи закони про захист даних на рівні земель, і впроваджувати заходи з збору даних та захисту персональних даних в інтернеті. В окремих випадках ці завдання і заходи регулюються відповідними статтями регламенту, щоб забезпечити права зацікавлених осіб, таких як громадяни, користувачі та суспільство, і забезпечити прозорість.

З моменту подання заяви на роботу до закінчення трудових відносин на робочому місці збирається і обробляється багато даних про працівників. При цьому роботодавці повинні особливо дотримуватися положень Загального регламенту про захист даних (GDPR) та Федерального закону про захист даних (BDSG), наголошує юридична фірма MTR Legal Rechtsanwälte, яка, серед іншого, консультує щодо права захисту даних.

GDPR має дотримуватися при внутрішній передачі даних у концерні

Положення GDPR також повинні дотримуватися при внутрішньоконцернній передачі даних, як це показує рішення Федерального трудового суду від 8 травня 2025 року. BAG пояснив, що працівник має право на відшкодування збитків внаслідок порушення GDPR.

У розглянутому випадку роботодавець передав персональні дані працівника у межах концерну до головної компанії групи. Причиною було тестування нової хмарної програмного забезпечення для управління персоналом. За допомогою цієї програми мало бути впроваджено нову систему управління персоналом у всьому концерні.

Попередній експериментальний запуск нової системи управління персоналом було раніше визначено у колектівній угоді. Згідно з угодою дозволялося передавати ім’я, початок трудових відносин, компанію, місце роботи, а також службовий номер телефону та електронну адресу. Проте роботодавець додатково передав також інформацію про заробітну плату, дату народження, сімейний стан, номер соціального страхування, ідентифікаційний номер платника податків та приватну адресу працівника до компанії групи.

Застосування регламенту про захист даних та відповідних статей стосується не лише компаній, але й державних органів, щоб захистити права користувачів, зацікавлених осіб та громадян. Заходи з збору даних і захисту персональних даних в інтернеті, а також дотримання законів про захист даних на рівні земель є важливим завданням у всіх випадках і належать до центральних завдань з забезпечення прозорості перед громадськістю.

Дані передані без достатньої правової основи

Позивач виступив проти цього. Він стверджував, що його дані були оброблені без достатньої юридичної основи, оскільки використання реальних даних на етапі тестування не було необхідним і, таким чином, порушувало принципи мінімізації даних і цілеорієнтованості відповідно до статті 5 GDPR. Крім того, обробка не покривалася існуючою колективною угодою. Відповідно до статті 82 пункту 1 GDPR, він заявив претензію на нематеріальну компенсацію за порушення GDPR.

Після того, як нижчі інстанції відмовили у його позові, вона нарешті потрапила до Федерального трудового суду. BAG спочатку звернувся до Європейського суду. Європейський суд своєю ухвалою від 19 грудня 2024 року пояснив, що правила обробки даних у колективній угоді повинні відповідати вимогам GDPR. BAG приєднався до цієї судової практики і постановив, що позивач має право на компенсацію.

Застосування відповідних статей регламенту про захист даних та законів про захист даних на рівні земель є центральним для завдань та виконання завдань органів влади та захисту зацікавлених громадян та користувачів у всіх випадках. Заходи з збору даних та захисту персональних даних в інтернеті також повинні бути впроваджені з точки зору прозорості щодо громадськості.

Претензія на нематеріальну компенсацію

Роботодавець передав більше даних, ніж дозволяла колективна угода, до головної компанії групи. Це не було необхідним і становить порушення GDPR, зауважив BAG. Через передачу персональних даних до головної компанії групи позивач втратив контроль над своїми даними і через це зазнав нематеріальної шкоди, пояснив BAG далі.

Це рішення показує, що передача даних у межах концерну завжди повинна перевірятися з погляду права захисту даних. Вимоги GDPR про захист даних повинні повністю дотримуватися. Це передбачає, зокрема, принципи мінімізації даних, цілеорієнтованості та прозорості.

Впровадження відповідних заходів та послідовне застосування регламенту про захист даних, а також відповідних статей є необхідними для захисту зацікавлених осіб, таких як громадяни і користувачі, та для виконання завдань і обов’язків органів влади у всіх випадках. Це включає в себе збір даних в інтернеті, дотримання законів про захист даних на рівні земель та прозорість перед громадськістю.

Вимоги до обробки персональних даних у трудових відносинах

Загалом обробка персональних даних у трудових відносинах дозволена лише за наявності відповідної правової основи. Це стосується, наприклад, якщо обробка даних необхідна для виконання трудового договору. Крім того, обробка даних дозволена, якщо працівник дав свою згоду. При цьому важливо, щоб згода була надана добровільно, була конкретною та може бути відкликана. Обробка даних також може бути допустимою, якщо роботодавець може довести законний інтерес для гарантування безпеки підприємства та відсутність переваги інтересів або основних прав працівника, які суперечили б цьому.

Цей вирок BAG підкреслює важливість відповідального підходу до даних працівників і необхідність раннього і всебічного інтегрування аспектів захисту даних у робочі процеси.

MTR Legal Rechtsanwälte консультує з питань трудового права і право захисту даних.

Звертайтесь до нас! Застосування регламенту про захист даних та відповідних статей, а також впровадження відповідних заходів з збору даних в інтернеті та дотримання законів про захист даних на рівні земель є центральними для захисту зацікавлених осіб, громадян і користувачів, а також для виконання завдань органів влади у всіх випадках і перед громадськістю.

Нове відомство береться за цифрові податкові шахрайства

У січні 2025 року Північний Рейн-Вестфалія заснував Державне відомство з протидії фінансовій злочинності (LBF NRW) — унікальну для Федеративної Республіки структуру, яка покликана за допомогою найсучасніших технологій та спеціалізованих команд спрямовано боротися з податковими правопорушеннями. Це центральне слідче відомство об’єднує різноманітні компетенції, зокрема боротьбу з відмиванням грошей, кіберзлочинністю та, власне, ухиленням від сплати податків. У цьому контексті було створено окрему слідчу команду, яка займається виключно світом інфлюенсерів, стрімерів та інших онлайн-бізнес-моделей. Так звана “інфлюенсер-команда” має завдання аналізувати підозрілі рухи по рахунках, рекламні партнерства та нез’ясовані джерела доходу в соцмережах і перевіряти їх з податкової точки зору.

Ця фокусування зовсім не випадкова. Радше земля реагує на стрімко зростаючий ринок, в якому крутяться великі обороти, однак податкові зобов’язання часто ігноруються або свідомо не виконуються. Відповідальні особи говорять про системну проблему із значним фінансовим масштабом: лише у Північному Рейні-Вестфалії заподіяна шкода бюджету вже становить близько 300 мільйонів євро. І можна припустити, що подібні схеми існують і в інших федеральних землях.

Масштаби податкових порушень — тисячі записів і сотні проваджень

Розслідування інфлюенсер-команди ґрунтуються на великому обсязі даних. За даними відомства, було проаналізовано близько 6 000 записів — серед них профілі в соцмережах, рекламні співпраці, фінансові потоки та публічний контент, що дає підказки щодо комерційної діяльності. У багатьох випадках слідчим вдалося шляхом перехресного аналізу реклами і транзакцій відстежити, чи отримувалися й у якому розмірі доходи — і чи були вони належно оподатковані.

Вже зараз відкрито понад 200 кримінальних проваджень проти інфлюенсерів, які проживають у Північному Рейні-Вестфалії. Найчастіше мова йде про п’ятизначні суми, а у найсерйозніших випадках — навіть про мільйони. Тенденція зростає, адже аналіз даних ще далеко не завершено. Слідчі очікують у найближчі місяці на подальше збільшення кількості справ. Особливо кидається в очі професіоналізація цієї сфери — багато з підозрюваних ведуть свої соцмережі не як хобі, а як підприємницьку діяльність із чіткою метою отримання прибутку, але без податкової реєстрації.

Податкові оазиси під прицілом — Чому багато інфлюенсерів їдуть у Дубай

Поширеним шаблоном у розслідуваннях є раптовий переїзд багатьох інфлюенсерів у Дубай. Це місто в Об’єднаних Арабських Еміратах вважається особливо привабливим з податкової точки зору: там немає ні податку на доходи, ні податку на капітал — удаване райське місце для тих, хто заробляє великі суми в інтернеті. У багатьох випадках з’ясовується, що переїзд був здійснений не з особистих, а виключно з податкових міркувань. Проблема в тому, що часто залишаються тісні економічні та особисті зв’язки з Німеччиною, що з точки зору податкового законодавства може розцінюватися як “звичайне місце проживання”.

Крім того, німецька податкова адміністрація дедалі активніше співпрацює на міжнародному рівні у випадках очевидного ухилення. Через угоди про обмін інформацією та автоматизовані запити до баз даних слідчі намагаються отримати доступ до релевантної інформації навіть у таких удавано безпечних гаванях, як Дубай. Отже, проста втеча за кордон з метою уникнення німецького оподаткування вже не працює так безперешкодно — і навіть буде пов’язана з підвищеним ризиком, адже міжнародне слідче співробітництво продовжує розвиватися.

Як приховують доходи — зникла реклама та швидкоплинний контент

Особливо хитрим способом приховати рекламні доходи є використання історій в Instagram і TikTok. Такий контент автоматично зникає через 24 години і на перший погляд не залишає жодних слідів. Але й тут слідчі пристосувалися: через цифровий архів та автоматизовані пошукові процедури навіть короткочасні рекламні кампанії документуються та аналізуються. Також співпраці з брендами й партнерські програми можна відстежити на основі трекінг-кодів і даних посилань. Створення інфлюенсер-команди демонструє, наскільки цілеспрямовано зараз податкова поліція працює з цифровими методами.

Хто під загрозою? — Слідчі фокусуються на великих акаунтах

На відміну від поширених побоювань, ця кампанія не спрямована проти випадкових користувачів чи невеликих акаунтів із поодинокими рекомендаціями товарів. У фокусі — насамперед професійні гравці з часто шестизначними місячними оборотами, які регулярно публікують комерційний контент, проте не мають чинного податкового номера. У таких ситуаціях слідчі виходять із того, що податкове ухилення має не неусвідомлений, а намірений характер. За словами відомства, це організоване, систематичне уникнення оподаткування, при якому всі доходи — чи то гроші, подорожі або матеріальні цінності — свідомо приховують.

Посилення тиску слідства — з якими наслідками слід рахуватися підозрюваним?

Ті, хто потрапив у поле зору податкової поліції, повинні готуватися до жорстких наслідків. У багатьох актуальних справах вже пройшли обшуки, вилучення комп’ютерної техніки та банківських документів. Деякі підозрювані згодом сплатили податкову заборгованість — і нерідко це були шестизначні суми. Але це не рятує їх від кримінальної відповідальності. В Німеччині ухилення від сплати податків є злочином і може каратися штрафом або навіть позбавленням волі. Особливо тяжким є становище, якщо виявляється повторність порушення або йдеться про мільйонні суми.

Змінилися і методи розшуку: за допомогою алгоритмів, закордонних даних та інструментів на базі штучного інтелекту цифровий пошук став значно ефективнішим. Онлайн-реклама, дані про транзакції та взаємодії в соцмережах систематично поєднуються для виявлення прихованих доходів. Так органи влади отримують інструменти, що дозволяють навіть у складних структурах збирати докази.

Сигнальний ефект та перспективи — Що означає цей крок для галузі?

Рішучі дії органів Північного Рейну-Вестфалії мають значний сигнальний ефект далеко за межами цього регіону. Послання однозначне: навіть цифрові бізнес-моделі підпадають під податкові зобов’язання. Інфлюенсери та контент-кріейтори більше не можуть ховатися за мінливістю свого контенту чи закордонними адресами. Цей розвиток знаменує собою переломний момент, коли цифрова видимість усе більше означає і податкову відповідальність.

Для інших федеральних земель дії в NRW можуть стати зразком для наслідування. Успіхи інфлюенсер-команди говорять самі за себе, і це лише питання часу, коли подібні структури буде створено і в інших місцях. У час, коли цифрові бізнес-моделі набувають все більшого значення, ця адаптація податкових органів є логічним і необхідним кроком. Громадськість у багатьох випадках вітає цю ініціативу як справедливий засіб проти фіскальної нерівності.

Що слід робити підозрюваним — звернутися до професійної допомоги

Тим, хто побоюється, що їхні доходи з соцмереж можуть привернути увагу податкових органів, слід не зволікати з активними діями. Адже бездіяльність може дорого коштувати — як фінансово, так і в кримінально-правовому аспекті. Рекомендується прозоро опрацювати і повністю задокументувати власну комерційну діяльність. До цього належать доходи від реклами, винагороди платформи, товарні співпраці, а також отримані матеріальні вигоди, такі як подорожі, техніка чи предмети моди.

У багатьох випадках доцільно якомога швидше звернутися до фахівця з глибокими знаннями у сфері податкового права. Такий спеціаліст зможе допомогти реально оцінити наявні ризики, вжити необхідних заходів щодо подання додаткової декларації чи самообмови і мінімізувати можливі наслідки.

Якісна консультація забезпечує не лише впевненість у ситуації з поточним розслідуванням, але й створює міцну правову базу на майбутнє. Той, хто діє прозоро і дотримується чинного податкового законодавства, значно знижує ризик штрафів, повернення коштів чи навіть кримінальної відповідальності.

Висновок — Фіскальні органи насторожі: податкові зобов’язання не закінчуються на етапі завантаження

Світ онлайн-маркетингу за останні роки стрімко змінився — мільйони заробляються через “лайки”, перегляди та кліки. Але зростання успіху йде поряд зі зростаючою відповідальністю. Формування інфлюенсер-команди в Північному Рейні-Вестфалії яскраво демонструє, що податкові органи помітили ці зміни й відповідно реагують. Поточні розслідування — лише початок. Вони знаменують новий етап фіскального контролю, коли цифрові бізнес-моделі вже не вважаються “сірою зоною”.

Інфлюенсери, стрімери та цифрові підприємці мають сприйняти це як сигнал серйозно ставитися до своїх податкових зобов’язань. Адже одне очевидно: цифровий успіх може прийти швидко — але й податкова слідча служба вже давно працює в мережі.

Регламент про здоровостверджувальні заяви (ЄС) № 1924/2006 є центральною правовою основою для використання харчових і здоровостверджувальних заяв щодо продуктів харчування в Європейському Союзі. Мета цього регламенту — підсилити захист споживачів та забезпечити єдине застосування здоровостверджувальних заяв у всіх державах-членах ЄС. Регламент про здоровостверджувальні заяви визначає, за яких умов виробники можуть робити певні заяви про переваги або ефекти своїх продуктів харчування. Регламент розрізняє харчові заяви, такі як “багатий на вітамін С”, та здоровостверджувальні заяви, які встановлюють зв’язок між споживанням продукту і користю для здоров’я. Центральним елементом регламенту є вимога про те, щоб всі заяви ґрунтувались на міцній науковій основі, щоб уникнути введення в оману споживачів. Це забезпечує те, що споживачі в усьому ЄС отримують достовірну і порівнянну інформацію.

Область регулювання

Область регулювання регламенту про здоровостверджувальні заяви поширюється на всі продукти харчування, включаючи харчові добавки, що промислово реалізуються в ЄС. Регламент стосується всіх заяв, що встановлюють зв’язок між продуктом харчування або одним з його компонентів і здоров’ям. Це включає, наприклад, заяви про значення поживних речовин, таких як вітамін С, кальцій або клітковина для здоров’я. Також такі продукти, як трави, спеції або рослинні екстракти, які часто використовуються в харчових добавках, потрапляють під регулювання регламенту про здоровостверджувальні заяви. Вирішальне значення має те, що здоровостверджувальні заяви дозволені лише в тому випадку, якщо вони ґрунтуються на загальновизнаних наукових даних і можуть бути зрозумілі пересічному споживачеві. Це повинно забезпечити, щоб заяви на продуктах харчування були прозорими та зрозумілими, а споживачі могли приймати обґрунтовані рішення щодо свого здоров’я.

Рішення Європейського Суду від 30.04.2025 – Справа C-386/23

Європейський Суд (ЄС) 30 квітня 2025 року виніс вагоме рішення щодо застосування регламенту про здоровостверджувальні заяви до ботанічних засобів (Справа C-386/23). Відповідно до цього, здоровостверджувальні заяви щодо ботанічних засобів дозволені лише за суворих умов. Відповідні статті регламенту про здоровостверджувальні заяви регулюють, які заяви та висловлювання дозволені на продуктах, та як вони повинні оцінюватися з правової точки зору.

Регламент про здоровостверджувальні заяви (HCVO) діє у всьому Європейському Союзі з 2007 року. Його мета — захист споживачів від оманливої реклами з обіцянками щодо здоров’я з продуктами харчування та харчовими добавками. Згідно з регламентом, виробники можуть робити лише такі здоровостверджувальні заяви, які затверджені Європейською Комісією, повідомляє правова фірма MTR Legal, яка, серед іншого, консультує з питань харчового права.

Список дозволених здоровостверджувальних заяв

Дозволені здоровостверджувальні заяви публікуються в так званих позитивних списках. Однак для багатьох так званих ботанічних засобів, таких як трави, екстракти або компоненти рослин, які часто використовуються в харчових добавках, ситуація залишається неясною. Хоча вже подано багато заяв на затвердження, значну частину з них ЄС поки що не затвердив і не відхилив. Вони перебувають у правовому стані підвісу. Оцінка базових речовин, інгредієнтів і поживних речовин є вирішальною для затвердження здоровостверджувальних заяв, оскільки властивості поживної речовини або інших інгредієнтів повинні бути науково обґрунтовані та регуляторно оцінені. Рішенням від 30 квітня 2025 року ЄС забезпечив більше ясності.

Спірним питанням у справі була реклама німецької компанії для харчової добавки, яка містила екстракт шафрану й соковий екстракт дині. На упаковці та в онлайн-рекламі були надані обіцянки ефекту, такі як “покращує настрій”, “знижує стрес” або “сприяє розслабленню”. Такі заяви підпадають під поняття здоровостверджувальних заяв за європейським регламентом про здоровостверджувальні заяви. Проблемою є те, що базові речовини досі не були оцінені ЄС, і своєчасна заявка також не була подана.

Порушення регламенту про здоровостверджувальні заяви

Конкурсна асоціація побачила в цьому явне порушення і подала позов про заборону. Справа зрештою потрапила до Федерального верховного суду (BGH), який представив ЄС запит про попереднє рішення щодо тлумачення регламенту. При оцінці таких випадків дотримання відповідних правил європейських правил регламенту про здоровостверджувальні заяви має центральне значення. Для виробників особливо важлива допомога шляхом чітких орієнтаційних вказівок і підтримки у впровадженні правил.

ЄС надав право захисникам споживачів і встановив, що реклама з здоровостверджувальними заявами була недопустимою. Здоровостверджувальні заяви щодо ботанічних засобів дозволені лише тоді, коли вони вже затверджені Європейською Комісією і, отже, знаходяться у позитивному списку або коли подано правильну, своєчасну заявку згідно зі статтею 28, і виконані умови перехідного положення. Ці умови у цій ситуації не були виконані, встановив ЄС.

Обережність при загальних заявах

Європейський Суд також чітко зазначив, що навіть загальні заяви, такі як “для покращення здоров’я” або “добре для настрою”, вважаються здоровостверджувальними заявами за змістом регламенту про здоровостверджувальні заяви. Такі заяви дозволені лише тоді, коли вони безпосередньо пов’язані з уже затвердженою конкретною заявою – так званою зобов’язуючою вимогою. Наприклад, допустимою заявою було б: “Кальцій сприяє підтриманню нормальних кісток”, тоді як недопустима заява може звучати так: “Цей продукт лікує захворювання кісток.”

Також той факт, що багато заяв про ботанічні засоби ще не остаточно оцінені, на думку ЄС, нічого не змінює. Не може бути в інтересах захисту споживачів, щоб виробники тим часом могли вільно висловлювати здоровостверджувальні заяви. Вплив таких заяв на споживачів може бути значним, як, наприклад, приклади таких заяв, як “Клітковина сприяє функції кишечника” або “низький вміст жиру – для свідомого харчування”. Бездіяльність комісії щодо оцінки рослинних речовин не повинна діяти на шкоду споживачам.

Європейський Суд підтверджує строгі вимоги

Своїм вироком ЄС підтверджує суворі вимоги до здоровостверджувальної реклами для продуктів харчування та харчових добавок. Це створює правову впевненість у досі не вирішеній сфері ботанічних заяв.

Для всього харчового та харчодобавок сектора вирок може мати далекосяжні наслідки, адже багато виробників рекламують продукцію з рослинними інгредієнтами з обіцянками ефекту. Рішення ЄС показує, що для цього може не вистачати правової основи. Виробники повинні перевіряти свої рекламні заяви з точки зору їх допустимості за регламентом про здоровостверджувальні заяви. Дозволені лише здоровостверджувальні заяви, які є у позитивному списку або для яких існує дійсна перехідна заявка. Здоров’я споживачів і вигоди, які пропонують продукти з доведеними позитивними властивостями, стоять у центрі уваги – як для споживачів, так і для виробників.

Порушення HCVO можуть не тільки призвести до конфліктів з органами, але й до претензій про відшкодування збитків. Рекламні заходи повинні бути перевірені на їх правову допустимість, і рекламні стратегії за потреби повинні бути переглянуті. Однак існують можливості для виробників рекламувати з здоровостверджувальними заявами у рамках правових регулювань.

MTR Legal консультує щодо регламенту про здоровостверджувальні заяви і харчове право.

Зв’яжіться з нами zu uns auf

Закон про посилення доступності (BFSG) є основним законом, що всебічно регулює доступність продуктів і послуг у Німеччині. Він був опублікований у Федеральному бюлетені 22 липня 2021 року і набуде чинності 28 червня 2025 року. З BFSG Німеччина імплементує Директиву (ЄС) 2019/882 Європейського Парламенту та Ради щодо вимог доступності для продуктів і послуг у національне законодавство. Метою закону є поліпшення доступності продуктів і послуг, а також забезпечення людям з інвалідністю рівного доступу. Впровадження європейських вимог зміцнює участь усіх людей у суспільному та економічному житті і забезпечує зменшення бар’єрів у повсякденному житті та цифровому просторі. Закон про посилення доступності BFSG є важливим кроком для сталого закріплення вимог доступності для продуктів і послуг у Німеччині.

Мета та сфера застосування BFSG

BFSG застосовується до всіх продуктів і послуг, що будуть введені в обіг після 28 червня 2025 року. Він встановлює обов’язкові вимоги доступності для продуктів і послуг, які відіграють велику роль, особливо в сфері електронної торгівлі. Сфера застосування закону охоплює, зокрема, інтернет-магазини, вебсайти, програмне забезпечення та апаратне забезпечення, доступне споживачам. Це стосується всіх економічних суб’єктів, що пропонують продукти або послуги, до яких відносяться виробники, торговці, імпортери та постачальники послуг. Закон забезпечує, що нові продукти і послуги, які виходять на ринок, відповідають вимогам доступності і, таким чином, доступні для всіх груп користувачів. Особливо в сфері електронної комерції та цифрових послуг дотримання вимог доступності є ключовим для компаній.

Вимоги для компаній щодо BFSG

28 червня 2025 року в Німеччині набуде чинності Закон про посилення доступності (BFSG). Він імплементує європейську директиву 2019/882 щодо вимог доступності для продуктів і послуг у національне законодавство. Метою закону є усунення цифрових бар’єрів і забезпечення доступності контенту в Інтернеті для всіх користувачів. Сфера його застосування, а також залучені групи, як виробники, торговці та імпортери, регулюються в § 1 Abs. 2 BFSG.

Для багатьох компаній BFSG принесе нові, обов’язкові вимоги до оформлення та надання їх продуктів і послуг, до яких вони повинні бути готові. Компанії мають в межах BFSG обов’язок дотримуватись законодавчих вимог доступності та відповідним чином оформити свої онлайн-присутності. До обов’язків відносяться, зокрема, дотримання технічних норм і стандартів, визначених у правових рамках BFSG. Виробники, торговці та імпортери зобов’язані за BFSG оформлювати свої продукти і послуги доступно і виконувати законодавчі вимоги. Обов’язок виконання вимог доступності стосується всіх економічних суб’єктів, на які поширюється закон. Компанія несе відповідальність за доступне оформлення власного вебсайту та онлайн-послуг. Дотримання відповідних норм і правових вимог є при цьому ключовою. У випадку порушень можуть загрожувати адміністративні заходи і навіть штрафи, такою є думка економічної фірми MTR Legal Rechtsanwälte.

Цифрові продукти і послуги під впливом

Закон адресований в першу чергу компаніям, які виробляють, розповсюджують або пропонують певні цифрові продукти і послуги. Послуги в електронній комерції, як зазначено в BFSG, включають цифрові пропозиції, що надаються на вебсайтах і мобільних додатках і спрямовані на індивідуальні запити споживачів щодо укладення контрактів. В електронній комерції особливо зазнають впливу цифрові пропозиції, де контракти укладаються або готуються онлайн. Онлайн-торгівля підлягає особливим вимогам в контексті BFSG для забезпечення доступності для всіх груп користувачів. Сюди відносяться, зокрема, виробники комп’ютерів, смартфонів, платіжних терміналів або банкоматів, а також провайдери онлайн-послуг як платформи e-commerce, банкінгові додатки, портали бронювань чи телекомунікаційні послуги. Також розробники програмного забезпечення, які надають додатки для громадського транспорту, медіасектору або цифрового читання, зазнають впливу.

Інтернет-магазини зобов’язані оформити свої пропозиції доступно і виконати вимоги BFSG. Також вебсайти, що в рамках електронної комерції пропонують продукти або послуги, мають бути оформлені доступно. Доступне оформлення окремих сторінок і виділених ділянок є особливо важливим для відповідності законодавчим вимогам. Для продуктів і безпеки продуктів в рамках BFSG діють спеціфічні вимоги, які мають бути враховані виробниками, імпортерами та торговцями. Е-книги і пристрої для е-книг повинні бути оформлені так, щоб ними можна було користуватися, наприклад, через голосовий вихід чи настроювані розміри шрифтів. Банківські послуги в електронній комерції, як онлайн-банкінг або фінансові додатки, також підлягають вимогам доступності BFSG. Відео, що вбудовуються на вебсайти або цифрові продукти, повинні бути доступні, наприклад, через субтитри чи аудіоописи. Використання зрозумілої мови, легкої мови і жестової мови є важливим для доступних цифрових пропозицій. Доступна інформаційно-технічна постанова відіграє важливу роль у впровадженні законодавчих вимог BFSG. Для впровадження вимог доступності є важливим дотримання технічних норм та інструкцій, як, наприклад, WCAG чи гармонізовані норми ЄС. Для деяких продуктів також існує обов’язок маркування CE, що документує дотримання вимог доступності та безпеки. Існують також пропозиції підтримки доступності, як, наприклад, тимчасові фінансові програми, які допомагають компаніям у впровадженні. Все, що підлягає законодавчим вимогам, повинно бути оформлено доступно, щоб відповідати цілям BFSG. Малий бізнес з обігом не більше 2 мільйонів євро на рік і менше ніж 10 співробітників звільняються від вимог BFSG. Стосовно послуг, що пропонуються, вони звільняються від умов.

Доступність у продуктах

BFSG всебічно регулює, як доступність повинна реалізовуватися на практиці. Кожен продукт зобов’язаний мати маркування CE, що підтверджує дотримання вимог доступності і безпеки продукту, а також контроль з боку органів ринкового нагляду. Дотримання технічних норм і інструкцій, як гармонізованих норм ЄС або стандартів DIN та ISO, є визначальним для доступного оформлення продуктів. Доступна інформаційно-технічна постанова конкретизує вимоги до цифрових продуктів та вебсайтів і створює обов’язкові рамки для впровадження. Е-книги і пристрої для е-книг повинні, наприклад, забезпечувати голосовий вихід, настроювані розміри шрифтів і доступні інструкції з експлуатації, щоб забезпечити доступ для всіх груп користувачів. Також відео на вебсайтах і в цифрових продуктах повинні бути оформлені доступно, наприклад, через субтитри або аудіоописи, як це передбачає BFSG. Мова продукту або послуги повинна бути оформлена таким чином, щоб вона була зрозумілалюдям з різними обмеженнями, наприклад, через легку мову чи жестову мову. Виробники, торговці та імпортери мають обов’язок оформлювати свої продукти і послуги доступно і дотримуватися законодавчих вимог. Контроль за дотриманням цих обов’язків здійснюється уповноваженими органами, які також можуть застосувати санкції при порушеннях. Правова рамка BFSG підкреслює значення дотримання технічних норм і відповідальність усіх залучених осіб по всьому ланцюгу постачання. Банківські послуги, як онлайн-банкінг, банкомати або фінансові додатки, також підлягають вимогам доступності і повинні бути доступні для всіх груп користувачів. Існують також пропозиції, як, наприклад, фінансування для підтримки доступного оформлення продуктів, запропоноване організацією Aktion Mensch. Аудиторія включає споживачів, споживачок та споживачів, яких повинні захищати доступні продукти і послуги. Загалом, усе повинно бути оформлено доступно відповідно до законодавчих вимог.

На це спираються встановлені міжнародні стандарти та принципи доступного оформлення: продукти і послуги мають бути сприйнятливими, керованими, зрозумілими і стійкими. Для продуктів це означає, наприклад, що термінали самообслуговування, як банкомати або автомати для квитків, повинні мати голосові опції керування, тактильні елементи керування і візуальні контрасти. Також смартфони, комп’ютери або операційні системи повинні бути оформлені так, щоб їх могли використовувати люди з обмеженою здатністю бачити, чути або рухатися.

Сектор B2B та електронна комерція

У галузі електронної комерції BFSG застосовується виключно до продуктів і послуг, що призначені для споживачів (B2C-сектор). Послуги, що надаються виключно в B2B-секторі, не підлягають регулюванням BFSG. Це означає, що компанії, які реалізують свої продукти або послуги виключно для інших компаній, не підлягають вимогам цього закону. Проте, коли споживачі мають єдину можливість скористатися послугою, BFSG також застосовується. Тому компанії повинні чітко вказати в своїх договірних умовах, що пропозиції призначені виключно для підприємців, щоб уникнути непорозумінь і небажаного застосування BFSG. Для галузі електронної комерції ключовим є чітке визначення цільової аудиторії власних продуктів і послуг.

Доступне оформлення інтернет-магазинів і вебсайтів

У сфері послуг закон зобов’язує провайдерів оформити свої цифрові пропозиції доступно. Це стосується, наприклад, інтернет-магазинів, які, згідно з BFSG, повинні бути оформлені доступно, особливо щодо укладення договору та дотримання WCAG-стандартів. Кожен вебсайт, що пропонує продукти або послуги, підлягає вимогам доступності, при цьому необхідно враховувати технічні та правові вимоги. Особливо важливо, щоб усі сторінки і відокремлені ділянки вебсайту, такі як інформаційні сторінки або розділ оформлення замовлення інтернет-магазина, були оформлені доступно. Для відео, згідно з BFSG передбачено, що вони повинні містити субтитри, аудіоописи або інші доступні елементи, якщо вони були опубліковані після певних дат. Мова відіграє центральну роль: легка мова, жестова мова і зрозумілі формати є суттєвими для того, щоб цифрові пропозиції були доступними для всіх груп користувачів. Доступна інформаційно-технічна постанова конкретизує законодавчі вимоги BFSG і посилається на технічні норми і вказівки, такі як стандарти EN або ISO, які служать мірилом для впровадження вимог доступності. Програми підтримки, такі як пропозиція від Aktion Mensch, надають компаніям фінансову підтримку при доступному оформленні їх цифрових пропозицій. Загалом, усе, що підпадає під законодавчі вимоги, має бути оформлено повністю або принаймні частково доступно, щоб відповідати всім законодавчим вимогам. Цільова аудиторія включає, зокрема, споживачів, споживачок і споживачів, яких повинні захистити і залучити доступні онлайн-пропозиції.

Вебсайти та мобільні додатки повинні бути навігаційними за допомогою клавіатури, оснащеними текстовими альтернативами для зображень і доступними для читачів екрану. Відео повинні бути забезпечені субтитрами або аудіоописами. Додатково є обов’язок надання інформації: компанії повинні чітко і зрозуміло інформувати про доступні характеристики своїх продуктів і послуг.

Обов’язок доказування для компаній

Центральним елементом BFSG є оцінка відповідності. Компанії як економічні суб’єкти зобов’язані в рамках правового поля BFSG довести, що їх продукти і послуги відповідають законодавчим вимогам. Маркування CE відіграє в цьому ключову роль, оскільки воно документує виконання вимог доступності та правил безпеки продукції. Дотримання відповідних норм та інструкцій, таких як гармонізовані норми ЄС, стандарти DIN або ISO, вважається доказом відповідності законодавчим вимогам. Також у рамках обов’язку доказування враховується Доступна інформаційно-технічна постанова, оскільки вона регулює технічні вимоги для цифрових пропозицій. Виробники, торговці та імпортери зобов’язані виконувати відповідні обов’язки щодо документації і приведення доказів згідно з BFSG. Це може здійснюватися через внутрішні процедури перевірки або за допомогою зовнішніх установ. Виробники зобов’язані видати так звану декларацію відповідності ЄС і нанести маркування CE. Контроль за дотриманням.

Реалізація та контроль

Відповідальність за реалізацію BFSG лежить на економічних суб’єктах, що пропонують продукти або послуги на ринку. Вони повинні гарантувати відповідність своїх пропозицій чинним вимогам доступності. Дотримання цих вимог контролюється уповноваженими органами, що проводять регулярні перевірки та можуть втрутитися у разі порушень. Компанії, що порушують BFSG, повинні бути готові до попереджень, заборони розповсюдження або штрафів до 100,000 євров. Тому для всіх постачальників продуктів і послуг надзвичайно важливо ретельно реалізувати законодавчі вимоги і постійно перевіряти доступність своїх пропозицій.

Необхідність дій для компаній

Для компаній існує необхідність вжити заходів. Впровадження Директиви (ЄС) 2019/882 складає основу Закону про посилення доступності (BFSG), який переносить вимоги European Accessibility Act як правову базу в національне законодавство. Компанії як економічні суб’єкти в рамках BFSG несуть відповідальність за доступне оформлення своїх цифрових пропозицій і дотримання законодавчих вимог. Федеральна установа з питань доступності надає консультації та підтримку щодо впровадження директиви, а також щодо доступного оформлення вебсайтів і цифрових послуг. Існують різноманітні пропозиції, такі як програми фінансової підтримки, що компанії можуть використовувати для впровадження доступності. Часто поставлені запитання (FAQ) та інформаційні пропозиції допомагають компаніям з’ясувати центральні питання щодо закону та отримати практичні вказівки.

Виробники повинні адаптувати свої процеси розробки і враховувати доступність з самого початку. Цифрові пропозиції, особливо вебсайти та додатки, мають бути технічно і дизайнерськи переглянуті, щоб відповідати вимогам. Це охоплює, зокрема, поліпшення користувацького інтерфейсу, інтеграцію асистивних технологій та доступне відображення контенту.

Компанії повинні також створити і зберігати відповідні документи і докази доступності своїх пропозицій. Вони повинні бути доступні на запит уповноважених органів. Також існує вимога щодо отримання і впровадження відгуків користувачів, оскільки постраждалі мають право вказати на бар’єри і вимагати відповідних покращень.

Перехідні положення у BFSG

BFSG передбачає перехідні положення: продукти, що були введені в обіг до 28 червня 2025 року, можуть і далі розповсюджуватися до 28 червня 2030 року, навіть якщо вони не відповідають новим вимогам. Для нових продуктів і послуг закон діє безпосередньо з моменту вступу в силу. У випадку порушень законодавчих вимог загрожують штрафи і адміністративні заходи. Крім того, існує ризик репутаційних втрат і правових спорів, наприклад, через судові позови за дискримінацію.

BFSG: Вимоги та можливості

BFSG встановлює не лише нові вимоги до компаній, але й відкриває можливості: доступні продукти і послуги охоплюють не лише людей з інвалідністю, але й зростаючу цільову групу літніх користувачів. Впровадження Директиви (ЄС) 2019/882 складає основу BFSG та інтегрує вимоги European Accessibility Act як правову базу для вимог доступності в національне законодавство. Федеральна установа з питань доступності надає консультації та підтримку компаніям, які бажають оформити свої цифрові пропозиції доступно. Існують спеціальні пропозиції, як підтримка та фінансування, що компанії можуть використовувати для впровадження доступності. Часто поставлені запитання (FAQ) і інформаційні пропозиції допомагають відповідальним особам у компаніях з’ясувати центральні питання щодо впровадження закону. Як економічний суб’єкт, кожна компанія в рамках BFSG несе відповідальність за дотримання законодавчих вимог і забезпечення доступності своїх продуктів і послуг. Хто завчасно відреагує на нові вимоги, той не лише підвищить свою юридичну відповідність, але й поліпшить зручність використання і охоплення своїх пропозицій. Компанії повинні своєчасно підготуватися до нових норм, тим більше, що у разі порушень загрожують санкції.

Як досвідчена канцелярія в області економічного права MTR Legal Rechtsanwälte є вашим контактним партнером.

Будь ласка, зв’яжіться з нами!

Висновок і майбутнє

Закон про підвищення доступності є значним кроком до покращення доступності продуктів і послуг у Німеччині. Він визначає чіткі вимоги до доступності та зобов’язує всіх економічних суб’єктів відповідно організувати свої пропозиції. Впровадження BFSG ставить перед багатьма компаніями нові виклики, але також відкриває можливості для розробки інноваційних і доступних продуктів та послуг. У майбутньому цей закон буде розвиватися і адаптуватися до потреб людей з обмеженими можливостями, щоб сприяти побудові інклюзивного суспільства. Компаніям і організаціям рекомендується заздалегідь ознайомитися з вимогами BFSG та вжити цілеспрямованих заходів для покращення доступності своїх продуктів і послуг. Так вони не лише сприяють суспільній участі, а й зміцнюють свої позиції на ринку.

Претензія з захисту даних є центральним інструментом у праві захисту даних для забезпечення дотримання Загального регламенту про захист даних (GDPR). З моменту вступу GDPR у дію у 2018 році підприємства та організації зобов’язані проявляти максимальну обережність при обробці персональних даних. У разі порушення цих вимог – наприклад, через недостатнє інформування користувачів чи недозволену обробку даних – може бути подана претензія. Цю претензію можуть ініціювати не лише органи захисту даних, але й конкуренти, спілки захисту споживачів або навіть самі потерпілі особи. Метою претензії з захисту даних є спонукати компанію до припинення порушення захисту даних і дотримання прав на захист даних. Для підприємств це означає, що вони повинні регулярно перевіряти та адаптовувати свої процеси та поводження з персональними даними, щоб уникнути претензій та потенційних подальших позовів.

Правові основи

Правові основи для претензій у сфері захисту даних знаходяться передусім у GDPR, а також у Законі проти недобросовісної конкуренції (UWG). GDPR детально регулює, як можна збирати, зберігати та обробляти персональні дані. Порушення цих положень – наприклад, через недозволену обробку або відсутність прозорості – можуть трактуватися не лише органами захисту даних, але і в рамках законів про конкуренцію. UWG захищає конкуренцію від недобросовісних ділових практик і передбачає, що порушення захисту даних також може вважатися порушенням UWG, якщо таким чином компанія отримує недобросовісну перевагу. Таким чином, претензії через порушення захисту даних можуть бути висунуті як на підставі GDPR, так і UWG. Підприємства повинні забезпечити суворе дотримання законодавчих вимог щодо обробки персональних даних, щоб уникнути претензій та інших правових наслідків.

Конкуренти можуть подати претензію – рішення BGH I ZR 186/17 / I ZR 222/19 / I ZR 223/19

Конкуренти та спілки захисту споживачів можуть подавати претензії до підприємств за порушення захисту даних; при цьому суд відіграє центральну роль у прийнятті рішень щодо претензій через порушення захисту даних. Це підтвердив Федеральний суд ФРН у кількох рішеннях від 27 березня 2025 року (справа № I ZR 186/17, I ZR 222/19, I ZR 223/19). Різні суди в минулому приймали різні рішення щодо права на подання претензій у випадках порушення захисту даних. Кількість випадків порушення захисту даних демонструє практичну значущість цього питання. Поточне рішення BGH чітко вказує на те, що і конкуренти, і споживчі об’єднання можуть діяти. Рішення BGH від березня 2025 року мають велике значення для практики подання претензій, оскільки вони дозволяють переслідувати порушення захисту даних споживчими об’єднаннями та конкурентами в цивільних судах. Претензія за GDPR є спеціальною формою претензії, яка стосується порушень Загального регламенту про захист даних і відрізняється від інших претензій своїм зв’язком з правом захисту даних. Споживча спілка відіграє важливу роль у забезпеченні дотримання прав на захист даних. Споживчі об’єднання активно беруть участь у претензіях щодо порушень захисту даних. Крім того, конкуренти можуть переслідувати порушення захисту даних і таким чином захищати конкуренцію. Рішення BGH має значний вплив на практику та правову оцінку порушень захисту даних.

Порушення захисту даних можуть застосовуватись не лише контрольними органами. Важливе значення має компетенція судів у справах про порушення захисту даних. Як показують рішення BGH, також конкуренти та споживчі об’єднання можуть подавати претензії щодо цих порушень. У межах таких процедур відповідач відіграє важливу роль. Для компаній це може мати серйозні наслідки, особливо у сфері онлайн-торгівлі та обробки чутливих даних, що підтверджує юридична фірма MTR Legal Rechtsanwälte, яка консультує, зокрема, у сфері ІТ-прав і права захисту даних. Порушення GDPR можуть призвести до серйозних правових наслідків, особливо якщо пред’являються вимоги до припинення. У разі повторного порушення GDPR можливе посилення санкцій та інші заходи. Переслідування порушень захисту даних здійснюється як судами, так і об’єднаннями. Значення речення 1 та речення 1 пункти в релевантних параграфах є вирішальними для правової класифікації. Це питання має велике значення для розвитку права захисту даних і захисту прав споживачів.

Ігровий додаток публікує дані

У справі за номером I ZR 186/17 йшлося про так званий «Центр додатків» у соціальній мережі, де сторонні постачальники надавали ігри. Центр додатків служить центральною платформою, де пропонуються різні сторонні додатки. В центрі додатків онлайн-ігри відіграють важливу роль, оскільки складають більшу частину пропозицій. При використанні додатку можлива обробка персональних даних, таких як ваша адреса електронної пошти. Перед тим, як користувач міг розпочати гру, йому повідомляли, що додатку надаються певні дозволи, наприклад, для публікації статусних повідомлень. Однак ці вказівки були узагальненими і не інформували про те, які конкретні дані оброблялися, хто були отримувачі і з якою метою це відбувалося. Проти цього успішно позивався головний союз споживчих центрів федеральних земель.

BGH чітко вказав, що така неясна і загальна інформація не відповідає вимогам Загального регламенту про захист даних (GDPR). Ще на етапі збору даних через додаток користувачів потрібно повністю інформувати. Обсяг зібраних і оброблених даних також має бути прозоро представлений. Законодавча формулювання цілей використання у політиці конфіденційності має особливе значення. Інформаційні обов’язки за статтями 12 і 13 GDPR вимагають чіткої, точної та зрозумілої інформації для зацікавлених осіб. Оскільки ці вимоги GDPR одночасно регулюють ринкову поведінку в розумінні законодавства про конкуренцію (§ 3a UWG), нехтування ним є порушенням конкуренції. Таким чином, конкуренти або кваліфіковані спілки захисту споживачів можуть подавати цивільні позови проти таких порушень захисту даних, вказує BGH. Це стосується незалежно від того, чи подав користувач скаргу.

Аптекарі продають ліки в Інтернеті

Подібні питання були розглянуті в процедурах за номерами I ZR 222/19 та I ZR 223/19. Тут дві аптеки продавали ліки через платформу Amazon. При цьому оброблялися персональні дані клієнтів, включаючи дані про здоров’я, такі як ім’я, адреса чи замовлені ліки з інформацією про їх індивідуалізацію. Збір цих даних про здоров’я аптеками був центральним предметом процедур. Було багато випадків порушень захисту даних в аптечній галузі, які виявились у цьому зв’язку. Інші аптекарі успішно позивалися проти цього: BGH чітко заявив, що замовлені дані у розумінні статті 9, пункту 1 GDPR є даними про здоров’я. Це стосується навіть тоді, коли ліки не є рецептурними. Дані можуть бути оброблені лише у разі надання клієнтом явної згоди, якої аптеки, однак, не отримали.

BGH підтвердив оцінку Європейського суду, що дані про здоров’я існують вже тоді, коли з замовлення можна зробити висновки про стан здоров’я або терапію. В процесах відповідач грає центральну роль, оскільки несе відповідальність за обробку даних. Особливо підкреслено значення захисту зацікавленої особи при обробці даних про здоров’я. Тут також BGH побачив порушення конкуренції. Стаття 9, пункт 1 GDPR є ринковою регулюючою нормою в розумінні § 3a UWG, таким чином, порушення цього положення може бути переслідуване конкурентом шляхом подання позову за правилами конкуренції до цивільних судів, сказали карлівські судді. Було підкреслено значення речення 1 та речення 1 пункти у релевантних параграфах.

GDPR також має значення для законодавства про конкуренцію

Рішення показують, що положення GDPR – і тут особливо інформаційні обов’язки і правила щодо згоди – також мають значення для законодавства про конкуренцію. За певних обставин прибутки, отримані від порушень захисту даних, можуть бути визнані недійсними; це пов’язано з штрафами та іншими заходами покарання, які можуть бути накладені за регламентом про захист даних і законодавством. Підприємства, які обробляють персональні або чутливі дані без достатнього інформування або без дієвої згоди, діють проти конкуренції. Не лише органи захисту даних, але й конкуренти або кваліфіковані зацікавлені об’єднання можуть протидіяти таким порушенням. Таким чином BGH значно розширив сферу застосування законодавства про конкуренцію. Підприємства, які порушують положення про захист даних, можуть зустріти не лише штрафи від органів захисту даних, але й платні претензії та припинення позовів від конкурентів та спілок захисту споживачів.

Підприємства добре проконсультовані

Таким чином, підприємствам доцільно уважно перевіряти і виконувати свої інформаційні обов’язки. До цього входить, зокрема, прозоре, зрозуміле і детальне інформування користувачів про те, які дані обробляються, з якою метою, на якій правовій основі це відбувається, хто є отримувачами та які права належать зацікавленим особам. Також перед обробкою чутливих даних, таких як дані про здоров’я, повинна бути отримана і задокументована явна згода. Загальні чи приховані положення є недостатніми.

Інтернет-маркети та захист даних

Інтернет-маркети, такі як Amazon Marketplace, є невід’ємною частиною сучасної електронної комерції. Але саме тут дотримання захисту даних має особливе значення. Постачальники, які діють на таких платформах, повинні дотримуватися суворих вимог GDPR при обробці даних клієнтів – таких як імена, адреси або дані замовлень. Рішення BGH у справах I ZR 186/17, I ZR 222/19 та I ZR 223/19 підкреслили, що порушення GDPR – як, наприклад, обробка даних про здоров’я без явної згоди клієнтів – може мати не лише правові наслідки в галузі захисту даних, а й правові наслідки в галузі конкуренції. У таких випадках можливі претензії від конкурентів або спілок захисту споживачів, які можуть мати значні наслідки для підприємств. Рішення Федерального суду ФРН наголошують на тому, що дотримання захисту даних на інтернет-маркетах є питанням не лише дотримання законодавства, а й конкуренції.

Наслідки претензії

Претензія з захисту даних може мати далекосяжні наслідки для підприємств. Крім зобов’язання негайно припинити оскаржену обробку персональних даних, у разі подальшого порушення загрожують суттєві штрафи або санкції. GDPR передбачає для цього суми до 20 мільйонів євро або 4% від світового річного обороту – залежно від того, яка сума більша. Крім того, претензія може суттєво зашкодити репутації підприємства, оскільки порушення захисту даних сприймається клієнтами та громадськістю як серйозне порушення довіри. Тому підприємства повинні докладати найбільших зусиль для дотримання норм захисту даних не лише з юридичних, а й з репутаційних причин.

Захист від претензій

Щоб ефективно захищатись від претензій у сфері захисту даних, підприємства повинні регулярно перевіряти та адаптувати свої практики захисту даних до актуальних вимог GDPR. Це включає, зокрема, розробку прозорої та повної політики конфіденційності, отримання явної згоди на обробку чутливих даних, а також впровадження технічних і організаційних заходів щодо захисту даних. У разі претензії рекомендується швидко реагувати та отримати юридичну консультацію, щоб найбільш ефективно захистити свої інтереси. Завдяки проактивним діям та послідовному дотриманню норм захисту даних підприємства можуть значно знизити ризик претензій та інших правових кроків.

MTR Legal Rechtsanwälte консультують щодо захисту даних, GDPR та інших тем IT-права.

Зв’яжіться з нами Контакт з нами!

Закон про зміцнення місця суддівства прийнятий Німеччиною є важливим кроком до модернізації її судової системи. Цей закон, офіційно відомий як Закон про зміцнення місця суддівства Німеччини шляхом введення Комерційних судів та англійської мови як мови судочинства в цивільній юрисдикції, має на меті суттєво зміцнити позиції Німеччини у міжнародній конкуренції на ринку судових послуг. Основною увагою закон зосереджується на створенні спеціалізованих Комерційних судів, які зосереджуються на складних економічно-правових спорах та відповідають потребам компаній, що діють на міжнародному рівні.

Центральним елементом цього закону є можливість проведення судових процесів англійською мовою. Це значно знижує бар’єр для іноземних компаній у відстоюванні своїх прав в німецьких судах. Введення Комерційних судів та вибір англійської мови в якості мови судочинства сприяють підвищенню ефективності та якості правосуддя, позиціонуючи Німеччину як привабливе місце для міжнародних компаній та інвесторів. Ці нововведення роблять цивільну юрисдикцію готовою до викликів глобалізованої економіки та зміцнюють економічну позицію Німеччини.

Законодавча основа

Законодавча база для створення Комерційних судів закладена в Законі про зміцнення місця суддівства, який базується на Законі про судову систему та Цивільно-процесуальному кодексі. Закон уповноважує федеральні землі на створення при вищих земельних судах спеціальних Комерційних судів, які будуть компетентні у справах з економічними суперечками, починаючи з суми спору в 500 000 євро. Умовою є згода сторін на юрисдикцію Комерційного суду. Особливістю є можливість проведення всього процесу англійською мовою, що є значною перевагою для міжнародних сторін.

Рішення Комерційних судів можуть бути оскаржені у Федеральному суді, що створює додаткову правову впевненість для залучених компаній. Крім того, закон містить спеціальні положення про захист комерційних таємниць, щоб забезпечити конфіденційність чутливої інформації компаній під час судового процесу. Цими положеннями Закон про зміцнення місця суддівства встановлює нові стандарти у справі економічних спорів у Німеччині та зміцнює позиції судової системи в міжнародному порівнянні.

Ефективні рішення у міжнародних правових спорах

Так званий Закон про зміцнення місця суддівства набрав чинності 1 квітня 2025 року. Завдяки цьому федеральні землі можуть створювати нові органи, які спеціалізуються на міжнародних економічних спорах. Це повинно зміцнити статус Німеччини як суддівського місця.

У глобалізованій економіці складні правові суперечки між компаніями з різних країн є неминучими. Швидкі, надійні та економічно орієнтовані рішення тут особливо затребувані. Саме в цьому пункті вступають у дію Commercial Courts, зазначають юристи MTR Legal. Спеціалізовані торгові палати зосереджуються на великих економіко-правових спорах і відіграють важливу роль у судовій практиці.

Комерційні суди для економіко-правових спорів

Комерційні суди – це суди або спеціальні палати, які виключно займаються економічними спорами. Відрізняючись від класичних цивільних судів, вони пропонують процеси, що адаптовані до потреб міжнародних компаній. Це зазвичай включає коротші терміни проведення процесів, спеціалізовані суддівські команди з великим досвідом у міжнародних договірних спорах та торговому праві.

Комерційні суди компетентні у справ щодо економічних процесів з мінімальною вартістю спору 500 000 євро, за умови згоди сторін. Судді Комерційних судів застосовують свій досвід з різних правових галузей. Особливістю є можливість повного проведення процесів за бажанням англійською мовою. Це аспект, що особливо виграшний для судових спорів між міжнародними компаніями. Крім того, судді спеціалізуються на складних економіко-правових питаннях.

Захист комерційних таємниць

Центральним питанням Закону про зміцнення місця суддівства є всебічний захист комерційних таємниць в рамках судових процесів. Саме у випадку складних економіко-правових спорів, які розглядаються у Комерційних судах, конфіденційність чутливих даних компаній має вирішальне значення. Закон передбачає, що сторони можуть подати запит про класифікацію певної інформації як такої, що потребує конфіденційності. Суд може видати відповідні накази для захисту цих комерційних таємниць, щоб запобігти розкриттю конфіденційних даних.

Ці положення стосуються не лише процесів у Комерційних судах, але й всіх економіко-правових процесів у Німеччині. Це робить місце суддівства Німеччини ще привабливішим для міжнародних компаній та інвесторів, оскільки вони можуть розраховувати на надійний захист своїх комерційних таємниць навіть під час публічних судових процесів. Захист комерційних таємниць є важливим елементом зміцнення місця суддівства Німеччини і є чітким сигналом для міжнародної економіки, що Німеччина відповідає найвищим вимогам до конфіденційності та правової впевненості.

Переваги Комерційних судів

Комерційні суди мають низку переваг, з яких можуть скористатися сторони:Фахова спеціалізація: Судді Комерційних судів підготовлені та досвідчені у складних економіко-правових питаннях. Це гарантує, що економічні аспекти швидко зрозумілі та можуть бути правильно оцінені з правової точки зору. Для компаній це означає менше ризику помилкових рішень через недостатню економічну експертизу.Мова процесу – англійська: Процеси можуть бути повністю проведені англійською мовою. Це запобігає трудомістким перекладам документів та свідчень. Для всіх учасників це означає помітне підвищення ефективності.Швидші процеси: Комерційні суди наголошують на швидкому веденні процесів. Часто існують чіткі строки для подання документів та слухань. Це дозволяє завершувати процеси, які в класичних судах могли б тягнутися роками, значно швидше.Надійність та міжнародне визнання: Рішення німецьких судів – а також Комерційних судів – мають високу міжнародну репутацію. Це означає, що рішення можуть бути визнані та виконані у багатьох країнах відносно безпроблемно. Це створює для компаній надійну основу для побудови своїх бізнесових відносин.Альтернатива арбітражному розгляду: До тепер для багатьох міжнародних спорів часто обирали арбітражні розгляди. Однак арбітражні розгляди не завжди є прозорішими, ніж державні судові процеси. Комерційні суди пропонують тут привабливу альтернативу. Вони є публічними, але все ж гнучкими та орієнтованими на економіку.

Комерційні палати при земельних судах

Створення Комерційних судів є завданням федеральних земель, при цьому в кожній з земель має бути лише один Комерційний суд. Додатково повинні бути створені так звані Комерційні палати при земельних судах. Також на Комерційних палатах можуть розглядатися правові спори між міжнародними компаніями. Як і в Комерційних судах, процес може бути проведений на англійській мові за клопотанням сторін. Судді мають особливі знання з міжнародного економічного права та, часто, досвід у міжнародному арбітражі.

Зміцнення суддівського місця Німеччини

Комерційні суди мають розмістити Німеччину як привабливе місце для міжнародного вирішення спорів. Компанії мають отримати вигоду від спеціалізованої, ефективної та міжнародно орієнтованої системи правосуддя. Саме в ті часи, коли транскордонні ділові відносини стають дедалі важливішими, Комерційні суди надають сучасну відповідь на потреби глобальної економіки.

Для міжнародних компаній варто звернути увагу на цю можливість вирішення конфліктів – чи то для підготовки договору, чи для вирішення вже існуючого конфлікту. Однак залишається питання, чи в кожному конкретному випадку вигідніше проведення процесу в земельному суді чи в арбітражному суді. Це також варто враховувати під час укладання угод про підсудність.

MTR Legal Rechtsanwälte консультує з питань процесуального ведення справ у галузі економічного права.

Будь ласка, зв’яжіться з нами!

У міжнародній комерції між підприємствами, тобто в секторі B2B, часто не одразу видно, яке національне право застосовується до договору. Особливо, коли бізнес-партнери розташовані в різних країнах, виникає питання, яке право застосовується у випадку спору або при тлумаченні договору.

Різні національні правові системи можуть призводити до значних відмінностей, наприклад у питаннях гарантійних прав, строків, відповідальності або тягаря доказування. Тому питання застосовного права є надзвичайно важливим для кожного транскордонного договору, стверджує юридична фірма MTR Rechtsanwälte, яка, серед іншого, консультує з міжнародного комерційного права.

Вибір права в міжнародному комерційному праві: свобода договорів у B2B-торгівлі

Загалом у міжнародній B2B-торгівлі діє свобода договорів. Це означає: Сторони договору можуть самостійно визначити, яке національне право застосовуватиметься до їхнього договору. Сторони можуть обрати застосовне право, що є центральним елементом міжнародного приватного права. Це рішення на практиці приймається через різні положення, зокрема положення про вибір права. Такі положення можуть звучати, наприклад, так: «Застосовується німецьке право». Якщо така угода укладена, вона є обов’язковою для судів у більшості країн. Передумовою є, щоб положення були чітко і однозначно сформульовані. Сторони можуть створити для себе знайоме та передбачуване правове середовище, в якому їх договірні відносини будуть юридично оцінені, тобто кожні договірні відносини служать об’єктом юридичної оцінки.

Якщо сторони не домовилися про чіткий вибір права, у межах Європейського Союзу регулює Рим-I регламент, яке право застосовне. Він передбачає, що застосовне право загалом визначається звичайним місцем перебування, тобто місцем, сторони, яка виконує характерну послугу за договором. У випадку купівельних договорів це зазвичай продавець, у випадку договорів про надання послуг – постачальник. Однак, якщо існує очевидний тісніший зв’язок з іншою державою, наприклад, тому що постачання і реалізація відбуваються виключно в певній країні, вийнятково може застосовуватися також її право.

Вступ до міжнародного купівельного права

Міжнародне купівельне право є основою для транскордонної торгівлі товарами і є центральним елементом торгового права. Воно регулює, згідно з якими нормами укладаються купівельні договори між підприємствами з різних держав. До найважливіших правових систем належать Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (CISG), Римський регламент I, а також національні закони, такі як Німецький торговий кодекс (HGB) і Цивільний кодекс (BGB). Вибір застосовного права має велике значення, оскільки визначає, які права та обов’язки мають сторони за купівельною угодою. Саме в міжнародній комерції дуже важливо ретельно перевіряти умови про вибір права в загальних умовах договорів (AGB). Тільки так компанії можуть впевнитися, що вони розуміють правила, які на них поширюються, і значення відповідної правової системи та можуть оптимально захистити свої інтереси у міжнародній торгівлі.

Укладення договору та загальні умови договорів (AGB)

Укладення купівельного договору в міжнародній торгівлі є вирішальним кроком, коли сторони договору встановлюють основні умови свого бізнесу. До них належать, зокрема, купівельна ціна, умови постачання та оплати, а також інші ключові положення. Загальні умови договорів (AGB) відіграють важливу роль, оскільки вони часто детально регулюють права і обов’язки сторін договору і суттєво впливають на структуру договору. Для обох сторін важливо ретельно перевірити AGB перед укладенням договору і бути впевненими, що вони чітко і зрозуміло сформульовані. Особливу увагу слід приділяти положенням про вибір права, оскільки вони визначають, яка правова система застосовується до договору. Тільки якщо сторони договору знають обрану правову систему та її правила, вони можуть ефективно захистити свої права за купівельною угодою та мінімізувати правові ризики.

UN-Купівельне право у понад 90 країнах

Особливий аспект міжнародної купівлі-продажу товарів становить Конвенція Організації Об’єднаних Націй про договори про міжнародну купівлю-продаж товарів (CISG), коротко кажучи, UN-Купівельне право. Ця угода діє у понад 90 країнах світу, включаючи багато важливих торгових партнерів, таких як Німеччина, Австрія, Швейцарія, Франція, США або Китай. UN-Купівельне право автоматично застосовується, якщо дві компанії з договірних держав укладають транскордонний договір купівлі-продажу рухомих речей, якщо сторони прямо не виключили його застосування. Договірна держава у сенсі UN-Купівельного права – це кожна країна, яка ратифікувала CISG і таким чином зв’язана його положеннями. Значення купівельної угоди в межах UN-Купівельного права полягає в тому, що вона встановлює правові рамки для міжнародних поставок товарів між компаніями з різних договірних держав. Це часто буває так, оскільки UN-Купівельне право в певних пунктах відрізняється від національного права і можуть існувати невизначеності, чи воно дійсно відповідає власним інтересам.

Якщо UN-Купівельне право не виключено, воно діє у відносинах між підприємствами з задіяних договірних держав безпосередньо. Це стосується навіть тоді, коли сторони у своєму договорі, наприклад, лише погодилися на «німецьке право» або «французьке право». Між німецьким купівельним правом та UN-Купівельним правом існують іноді суттєві відмінності, зокрема що стосується гарантій і виконання договору, тому вибір німецького права у порівнянні з UN-Купівельним правом може мати особливе значення для підприємств. Тому особливо важливо, щоб компанії при розробці договору звертали увагу на те, чи хочуть вони застосовувати UN-Купівельне право чи ні.

Обов’язки продавця та покупця

У міжнародному купівельному праві обов’язки продавця та покупця чітко визначені. Продавець зобов’язаний надати узгоджений товар належним чином, передати необхідні документи і передати право власності на товар. Покупець, в свою чергу, зобов’язаний сплатити купівельну ціну і прийняти доставлений товар. Ці основні права та обов’язки сторін договору закріплені як у UN-Купівельному праві, так і в більшості національних правових систем. Для практики важливо, щоб сторони договору точно знали свої обов’язки і чітко визначали їх у договорі. AGB повинні чітко описувати ці обов’язки і забезпечувати, щоб не виникали непорозуміння. Тільки так сторони можуть ефективно відстоювати свої права за купівельною угодою і уникати конфліктів.

Вибір права має велике значення

Вибір права може мати велике значення для міжнародно орієнтованих компаній. Тому вони повинні замислитися про застосовне право перед укладенням договору і які переваги та недоліки воно має. Відсутність або нечітке обрання права може призвести до правової невизначеності, різних тлумачень і в разі суперечки до тривалих і дорогих процесів. Тому рекомендується включити чітке положення про вибір права в кожен договір. Також слід чітко визначити, чи має застосовуватися UN-Купівельне право. Прозорі положення допоможуть запобігти судовим спорам і створять правову визначеність. Це особливо важливо, коли особливості міжнародних торговельних відносин потребують уваги.

Крім того, потрібно також перевірити, яке суду буде компетентне у випадку спору, адже угода про місце судового розгляду також може бути визначена в міжнародних договорах. Це питання, однак, юридично окремо стоїть поруч із застосовним правом і підлягає власним правилам, особливо з огляду на міжнародну компетенцію судів.

Проблема конфліктуючих положень про вибір права

У міжнародному купівельному праві може статися так, що AGB обох сторін договору містять різні положення про вибір права. Ця проблема конфліктуючих положень про вибір права має велике значення на практиці, оскільки вона може призвести до невизначеності стосовно правової системи, яка повинна застосовуватися. На сьогоднішній день судова практика не розробила єдиних рішень, що збільшує ризик виникнення суперечок. Тому особливо важливо, щоб сторони договору ретельно перевіряли положення про вибір права у своїх AGB і якомога швидше досягли угоди про застосовне право. Чітке і узгоджене регулювання допомагає уникнути конфліктів і забезпечує, щоб обидві сторони знали і могли відстоювати свої права і обов’язки з договору.MTR Legal Rechtsanwälte консультує з питань міжнародного комерційного права та інших тем міжнародного права.Зв’яжіться з нами Контакт із нами!

У міжнародному митному праві товари подвійного призначення відіграють особливу роль, оскільки можуть використовуватися не тільки для цивільних, а й військових цілей. Для підприємств ця тема має ключове значення, оскільки дотримання законодавчих вимог є важливим для здійснення експорту. Різні постанови, такі як європейська регуляція з товарів подвійного призначення та національні норми, є основою для експортного контролю в цій галузі. Правове підґрунтя для контролю за експортом товарів подвійного призначення в міжнародній торгівлі випливає з численних регламентів ЄС та національних постанов, а також закону про зовнішньоекономічну діяльність. Отже, для експорту товарів подвійного призначення в багатьох випадках потрібно отримати дозвіл. Порушення зобов’язання щодо отримання дозволу можуть бути серйозно санкціоновані.

Навіть якщо передбачено лише цивільне використання, сама можливість військового використання продукції, технологій або програмного забезпечення робить товари подвійного призначення надзвичайно чутливою зоною в експортному праві. Мета експортного контролю полягає в запобіганні розповсюдженню зброї масового знищення та стратегічно важливих товарів, а також досягненні міжнародних цілей безпеки. Підприємствам слід добре знати основи правових регуляцій щодо товарів подвійного призначення, щоб виконувати свої обов’язки. Відповідно розсудливо мають діяти підприємства, як зазначає економічна фірма MTR Legal Rechtsanwälte, яка, зокрема, консультує в митному праві.

Цивільне та військове використання

До товарів подвійного призначення можуть належати, наприклад, машинобудівельні частини та машини, які, хоча і призначені для цивільної авіації, також можуть використовуватись у системах озброєння. Також машини з подвійним призначенням підлягають експортному контролю, особливо якщо вони можуть бути використані для військових цілей. Деякі хімічні речовини, які застосовуються у медицині або сільському господарстві, також можуть використовуватися для виготовлення хімічної зброї. Матеріали, такі як спеціальні метали або композити, є іншими прикладами товарів подвійного призначення, оскільки вони можуть використовуватися як цивільно, так і військово. Також для програмного забезпечення може існувати можливість подвійного використання: з одного боку, для захисту даних та безпеки ІТ у цивільній сфері, а з іншого боку, воно може бути використане для захищеної комунікації у військовій сфері. Клапани як технічні компоненти з подвійним призначенням також підпадають під експортний контроль. CD-програвач через свою лазерну технологію може вважатися пристроєм з потенціалом подвійного використання, оскільки потужні лазери можуть використовуватися й у військовій сфері. Сила машин або компонентів відіграє важливу роль при оцінці необхідності експортного контролю. Технології у товарах подвійного призначення мають центральне значення, оскільки вони можуть використовуватися як для цивільних, так і військових застосувань і, таким чином, підпадають під експортний контроль. Інструментальні машини є ще одним прикладом товарів подвійного призначення, які можуть вимагати дозволу при експорті. Поняття товар у контексті класифікації товарів подвійного призначення використовується для визначення їх природи та призначення. Тип товару є вирішальним для необхідності отримання дозволу, оскільки різні правові вимоги стосуються різних категорій. Товари з подвійним призначенням — це продукти, які підходять як для цивільних, так і для військових застосувань. Регулювання товарів з подвійним призначенням здійснюється в контексті ЄС через спеціальні додатки до регламентації товарів подвійного призначення, які встановлюють технічні параметри та контрольні вимоги. Товари подвійного призначення можуть застосовуватись у різних сферах, таких як промисловість, дослідження, медицина або комунікація.

В Європейському Союзі управління товарів подвійного призначення регулюється Регламентом (ЄС) 2021/821. Він створює єдину основу для експортного контролю таких товарів в межах держав-членів. У Німеччині європейські регуляції доповнюються Законом про зовнішньоекономічну діяльність (AWG) і Постановою про зовнішньоекономічну діяльність (AWV). Вони, зокрема, передбачають, що для експорту деяких товарів подвійного призначення потрібен дозвіл. Це стосується навіть тоді, коли призначення виключно цивільне.

Уточнення необхідності отримання дозволу

Митна значимість цих правил є значною. Підприємства, які бажають експортувати товари подвійного призначення, повинні заздалегідь з’ясувати, чи є обов’язок отримання дозволу. Важливою є так звана Додаткова листа ЄС щодо товарів подвійного призначення, яка регулярно оновлюється. Додатки до регламенту ЄС щодо товарів подвійного призначення, зокрема Додаток I і Додаток 1, служать основними списками товарів для категоризації і правової інтерпретації відповідних товарів. Ці списки та їх детальний перелік визначають технічні параметри та призначення зазначених товарів. Кодування в митних системах є вирішальним при поданні експортної декларації, щоб гарантовано правильно класифікувати та ідентифікувати товари подвійного призначення. Необхідність отримання дозволу регламентується Регламентом щодо товарів подвійного призначення, Регламентом ЄС щодо товарів подвійного призначення та іншими регламентами, при цьому важливо враховувати різні види експортних дозволів — національні, ЄС та загальні. Федеральне управління з економіки та експортного контролю (BAFA) є у Федеративній Республіці Німеччина відповідним органом, що надає відповідні дозволи. Вивоз товарів подвійного призначення підлягає суворим контрольним процедурам для забезпечення дотримання законодавчих вимог. Крім вивозу, також регулюється переміщення, транзит та посередництво товарів подвійного призначення в контексті експортного контролю. Правові основи формують Регламент щодо товарів подвійного призначення, Регламент ЄС щодо товарів подвійного призначення, які регулярно оновлюються через поправки, зміни та поточні коригування. Комісія, зокрема Європейська комісія, відповідає за перегляд та оновлення регламенту та його додатків. Закон про зовнішньоекономічну діяльність та різні рівні європейського та національного законодавства всебічно регулюють експортний контроль. Вивоз товарів подвійного призначення підлягає у Федеративній Республіці Німеччина чіткому процесу отримання дозволу. Стаття 3 регламенту ЄС є центральною правовою нормою для експортного контролю. У випадках порушень експортного контролю загрожують серйозні покарання. Експортний контроль охоплює багато тем, які є важливими для підприємств, зокрема дотримання списків, обов’язків отримання дозволів та спостереження за вивозами. Поняття товарів подвійного призначення стосується товарів, які можуть використовуватися як у цивільних, так і військових цілях і, отже, підлягають особливій правовій класифікації та контролю.

Перш ніж здійснити вивоз, підприємства, що експортують, мають здійснити всебічну перевірку. Спочатку слід визначити, чи входять відповідні товари до списку товарів. Крім того, слід перевірити, чи існують спеціальні обмеження для країни призначення, наприклад, в рамках ембарго, і чи є конкретні вказівки на те, що товар може бути використаний для військових або безпеконебезпечних цілей. Якщо існує підозра або невпевненість, необхідно подати заяву на отримання дозволу. Якщо цього не зробити, навіть ненавмисне порушення може мати серйозні правові наслідки.

Товари подвійного призначення, що не входять до списку: ризики та обов’язки

Товари подвійного призначення, що не входять до списку, становлять особливий виклик для експортуючих компаній. Хоча ці товари не вказані явно у додатках до регламенту ЄС щодо товарів подвійного призначення, вони можуть бути використані для військових або інших чутливих цілей. Тому в сфері експортного контролю потрібна особлива обережність, оскільки вивоз товарів подвійного призначення, що не входять до списку, також може вимагати отримання дозволу.

Регламент ЄС щодо товарів подвійного призначення передбачає, з так званою включенням усіх випадків, що вивоз товарів, які не перераховані серед товарів подвійного призначення, все ж може вимагати отримання дозволу, якщо вони призначені для певних критичних цілей. Це стосується, зокрема, випадків, коли є вказівки на можливе використання товарів для військових цілей, виробництва зброї масового знищення або інших безпеконебезпечних цілей. Регламент зобов’язує експортні компанії ретельно перевіряти призначення свого товару і за необхідності включати відповідні органи влади.

Для компаній це означає, що вони повинні тримати в полі зору не тільки товари, що входять до списку товарів подвійного призначення, а й ретельно аналізувати ризики не включених товарів. Федеральне управління з економіки та експортного контролю (BAFA) є в Німеччині центральною інстанцією для питань, пов’язаних з отриманням дозволу на вивіз, і пропонує підтримку для дотримання складних регуляцій. Рекомендується заздалегідь перевірити, чи є на вивіз товарів подвійного призначення, що не входять до списку, обов’язок отримати дозвіл, і, за необхідності, своєчасно подати заявку на отримання дозволу.

Дотримання вимог ЄС, регламенту про товари подвійного призначення та національних правил є необхідним для експортуючих компаній, щоб уникнути порушень та пов’язаних з ними санкцій. Ті, хто знає та бере до уваги ризики та обов’язки, пов’язані з не включеним товарами подвійного призначення, захищають не тільки свою компанію від правових та економічних недоліків, але також сприяють міжнародній безпеці.

Суворі санкції за порушення

При цьому розрізняються адміністративні правопорушення та кримінальні правопорушення. Той, хто, наприклад, халатно експортує товар, що підлягає дозволу, без необхідного дозволу, чинить адміністративне правопорушення згідно з § 19 Закону про зовнішньоекономічну діяльність (AWG). Це може бути покаранням до 500 000 євро. Якщо допущено навмисне порушення, наприклад, свідоме уникнення заборони на експорт чи поставка в країну під ембарго, це вважається кримінальним правопорушенням. Це може каратися ув’язненням до п’яти років, в особливо важких випадках до п’ятнадцяти років. За порушення правил експортного контролю для товарів подвійного призначення загрожують суворі санкції, які слугують для запобігання та забезпечення дотримання законодавчих положень.

Крім кримінальних наслідків, загрожують також економічні збитки. Компанії ризикують не лише отримати значні штрафи та виплати за судовими рішеннями, а й втратити експортні права, бути занесеними до міжнародних санкційних списків, стати предметом цивільних позовів з боку партнерів по бізнесу, а також зазнати значних репутаційних збитків. Особливо в міжнародно активних галузях такий інцидент може поставити під загрозу всю бізнес-модель.

Ефективний контроль

Тому важливий ефективний експортний контроль у межах компанії. До цього входить побудова ефективної програми комплаєнсу, яка забезпечує, що всі експорти юридично перевіряються і виявляються процеси, які вимагають отримання дозволу. Співробітники мають регулярно проходити навчання, а також повинен бути встановлений постійний порядок для перевірок експорту. Чітка документація всіх експортних операцій допомагає в разі сумнівів довести, що були дотримані законодавчі обов’язки.

Ті, хто займається товарами подвійного призначення, несе велику відповідальність з правової та етичної перспективи. Дотримання експортного контролю не тільки є законодавчим обов’язком, але й служить для міжнародної безпеки та стабільності. Тому порушення цих правил може мати значні правові та економічні наслідки.

MTR Legal Rechtsanwälte консультує в митному праві та підтримує компанії у правоправній міжнародній торгівлі з товарами подвійного призначення.

Будь ласка, зв’яжіться з нами !

Заборона на конкуренцію відіграє центральну роль у праві дистрибуції. Для виробників і постачальників заборона на конкуренцію є важливим інструментом захисту їх економічних інтересів щодо їхніх партнерів по дистрибуції, таких як комерційні агенти, договірні дилери або франчайзі. Особливо при припиненні відносин з дистрибуції можуть виникати правові суперечки щодо правомірності заборон на конкуренцію.

Окрім законодавчої заборони на конкуренцію, у праві дистрибуції заборона на конкуренцію також може бути угодою. І тут необхідно дотримуватись законодавчих норм та обмежень, оскільки заборона на конкуренцію може бути неприйнятною у разі її порушення, за словами господарської юридичної фірми MTR Legal Rechtsanwälte, яка консультує також у галузі торгового права та дистрибуційного права.

Законодавча заборона на конкуренцію для комерційних агентів

Законодавча заборона на конкуренцію для комерційних агентів випливає із § 86 абз. 1 HGB. Згідно з цим, вони повинні за законом захищати інтереси компанії. Це також означає, що протягом строку договору вони не мають права займатися конкуруючими справами без згоди підприємця. Важливим фактором є те, чи дійсно між компаніями існує конкуруюча ситуація.

Угода про заборону на конкуренцію може також стосуватися інших партнерів по дистрибуції, таких як договірні дилери чи франчайзі. Проте вона вимагає індивідуального договірного регулювання. Особливо під час постдоговорних заборон на конкуренцію необхідно дотримуватися законодавчих обмежень.

Договірні дилери та франчайзі

Положення щодо комерційних агентів безпосередньо не застосовуються до договірних дилерів. Однак, із відносин довіри можуть виникнути так звані «договірно-побічні обов’язки». Верховний суд Німеччини (BGH) у своїй сталий практиці визнав, що договірні дилери зобов’язані до певної конкурентної лояльності під час договірних відносин.

Про франчайзі можна сказати те саме, оскільки франчайзер має обґрунтований інтерес захистити свою концепцію, ноу-хау та брендове оформлення від конкуренції з боку власного партнера по дистрибуції. Заборони на конкуренцію є тому також поширеним і регулярно прийнятим засобом у франчайзинговій системі. Проте вони підлягають суворому контролю з боку антимонопольного законодавства.

Постдоговорна заборона на конкуренцію

Під час укладення угоди про постдоговорну заборону на конкуренцію слід проявити особливу обережність. Для комерційних агентів умови постдоговорної заборони на конкуренцію визначені у § 90a HGB. Відповідно, заборона повинна бути письмово оформлена і стосуватися обмеженої території або клієнтської бази комерційного агента. Також мають бути визначені товари чи послуги, на які поширюється заборона на конкуренцію. Вона не може перевищувати два роки. Натомість у договорі повинна бути передбачена компенсація за карентійний період для комерційного агента.

Для договірних дилерів та франчайзі положення § 90a HGB безпосередньо не застосовуються, але можуть бути аналогічно використані, якщо існує подібна економічна залежність.

Рішення про заборони на конкуренцію

Заборони на конкуренцію в праві дистрибуції регулярно турбують суди. BGH рішенням від 6.10.1999 щодо права на компенсацію за карентійний період для договірного дилера ухвалив (Az. VIII ZR 34/99). Судді в Карлсруе чітко визначили, що договірному дилеру, якому накладено постдоговорну заборону на конкуренцію, можуть надати право на компенсацію за карентійний період за певних обставин за аналогією з положенням для комерційних агентів. Передумова для претензії полягає в тому, що договірний дилер інтегрований у систему дистрибуції як комерційний агент і зобов’язаний передавати дані клієнтів.

У наступному рішенні від 5.2.1992 BGH ухвалив, що для франчайзі заборона на конкуренцію також може бути прийнятною, наскільки вона служить захисту ноу-хау франчайзера (Az. KZR 23/90). Проте заборона не повинна перевищувати необхідний рівень. Компенсація за карентійний період зазвичай також потрібна тут, якщо заборона економічно обтяжлива.

OLG München визначив рішенням від 13.2.2014, що вже під час чинного договору дистрибуції недобросовісна діяльність дилера може бути важливою підставою для негайного розірвання (Az. 23 U 2404/13). Обмежену заборону на конкуренцію можна вивести з загальної картини договірних відносин.

Заборона на конкуренцію юридично правильна

Заборони на конкуренцію є ефективним, але чутливим інструментом у праві дистрибуції. Вони захищають обґрунтовані інтереси, але не повинні бути надмірними. Відповідно, їх слід обережно укладати в договорі на індивідуальній основі. Крім того, угоди повинні регулярно перевірятись на відповідність новим правовим змінам і, за потреби, адаптуватися.

MTR Legal Rechtsanwälte має великий досвід у торговому праві та консультує щодо заборон на конкуренцію та інших тем права дистрибуції.

Зв’яжіться з нами !

Загальні комерційні умови, скорочено AGB, є попередньо підготовленими умовами договору, які одна договірна сторона, переважно підприємство, використовує для багатьох своїх договорів. Це має на меті уніфікацію і спрощення бізнес-процесів. Замість того, щоб вести переговори по кожному договору окремо, AGB стають складовою частиною договору. Для того, щоб AGB були включені правовим чином і були ефективними, необхідно виконати певні правові умови.

Загальні комерційні умови (AGB) є невід’ємною частиною більшості договорів, особливо в комерційних відносинах. Важливі аспекти, такі як, наприклад, умови постачання, платіжні умови, гарантія або обмеження відповідальності, можуть бути складовою частиною AGB. Важливо завжди, щоб AGB не ставили жодну сторону договору в невигідне становище. Інакше відповідні положення AGB можуть бути недійсними, як зазначає юридична фірма MTR Legal Rechtsanwälte, яка консультує, зокрема, з питань комерційного та договірного права.

Включення AGB в договір

Щоб AGB ставали ефективною частиною договору, вони повинні бути доведені до відома договірної сторони при укладенні договору. Це зазвичай здійснюється через вказівки, такі як «Діють наші Загальні комерційні умови» з можливістю їх ознайомлення. Вивішування, додаток або посилання на сайт можуть бути варіантами ознайомлення. Договірна сторона також повинна заявити згоду з дією AGB. При цьому в комерційних відносинах між підприємствами (B2B) діють дещо менш суворі вимоги, але чітке погодження також є необхідним.

Треба звернути увагу на так звані несподівані положення: згідно з § 305c BGB, AGB, які були несподівано включені в договір, без того, щоб інша сторона могла їх очікувати, наприклад, через приховані або незвичайні умови, вважаються не включеними.

Невиправдане ущемлення через положення AGB

Центральним питанням AGB є контроль змісту. Адже не кожне положення, яке підприємство включає в свої AGB, є юридично допустимим. Згідно з § 307 BGB, положення AGB є недійсними, якщо вони ставлять договірну сторону в невиправдано невигідне становище. Це має місце, якщо положення не відповідає основним принципам закону або обмежує основні права і обов’язки договірної сторони, не маючи обґрунтованої підстави.

Згідно з § 308 BGB, положення, які потребують точнішого зважування, можуть також бути недійсними. Наприклад, це можуть бути положення, які надають користувачеві невиправдано довге право на відмову, передбачають невиправдано короткий термін для заявлення вимог або припускають фіктивну згоду на мовчання клієнта. Чи є таке положення дійсним, залежить від конкретного випадку і, зокрема, від типу договору та інтересів обох сторін.

Загалом недопустимі положення, які передбачають повністю виключення вимог про відшкодування збитків у разі грубої недбалості або скорочення строку давності для дефектів новостворених продуктів до менше року або загальне виключення гарантії. § 309 BGB регулює, які положення за жодних обставин не допускаються.

Юридичні наслідки недійсних положень AGB

Якщо положення визнано недійсним через порушення §§ 307 до 309 BGB, воно є недійсним – тобто, не має дії. Договір у цілому залишається в силі, якщо він може існувати і без недійсного положення. Замість недійсного положення діє законодавче регулювання. Не дозволяється заміняти недійсне положення на подібне, лише дещо пом’якшене.

Наслідки при недопустимих положеннях AGB

Користувачі недопустимих положень AGB ризикують не тільки їх недійсністю, а й наслідками згідно з правом конкуренції. Центри захисту прав споживачів, об’єднання з питань конкуренції та конкуренти можуть зробити попередження підприємствам, якщо вони використовують недопустимі AGB. Це може призвести до позовів про заборону і фінансових вимог.

Загалом AGB є корисним інструментом у бізнес-відносинах. Однак вони не повинні служити для одностороннього ущемлення прав договірних сторін. Законодавчо заборонені або невиправдано шкодочинні положення є недійсними і можуть принести підприємствам юридичні та економічні недоліки. Прозорість, зрозумілість і справедливість завжди мають бути критеріем при розробці AGB.

Тому регулярна перевірка AGB на їх правову безпеку є рекомендованою. Так можна забезпечити, що нові законодавчі положення будуть відповідно враховані.

MTR Legal Rechtsanwälte консультують з питань комерційного права und договірного права.

Звертайтеся до нас! до нас!

ВГК в Кельні значно зміцнило права комерційних агентів проти компанії. У постанові від 23 вересня 2024 року ВГК в Кельні вказало, що комерційний агент не зобов’язаний повертати отримані субсидії після розірвання без попередження (Аз. 19 U 71/24). Відповідний пункт договору представляє собою невідповідну дискримінацію комерційного агента.

Якщо співпраця між комерційними агентами і компанією-замовником припиняється, можуть виникати правові суперечки через невиплачені платежі. Тому особливо важливо детально регулювати взаємні права та обов’язки в договорі комерційного агентства. Під час складання договору слід враховувати, що він має відповідати принципам добросовісності та щоб жодна з сторін не була невиправдано дискримінована. В іншому випадку відповідні пункти можуть бути недійсними, зазначає юридична канцелярія MTR Legal, яка консультує, зокрема, в сфері торговельного права.

Субсидія на витрати має бути повернена у разі розірвання без попередження

Це також показує рішення ВГК в Кельні. У розглянутій справі комерційний агент уклав агентську угоду з страховою компанією, яка передбачала, серед іншого, виплату субсидій на витрати. Надавані субсидії комерційному агенту загалом складали близько 44,000 євро і, згідно з пунктом договору, повинні були бути повернуті, якщо агентська угода буде розірвана без попередження з важливої причини. Повторне повернення мало відбутися незалежно від того, яка з сторін договору подала на розірвання.

Врешті-решт, комерційний агент розірвав договір без попередження. Покликаючись на відповідний пункт договору, компанія вимагала повернення субсидій на витрати.

ВГК в Кельні відмовляє у позові на повернення коштів

Окружний суд Кельна відхилив позов на повернення коштів, а ВГК в Кельні підтвердив цю ухвалу в апеляційній інстанції. ВГК встановило, що пункт про повернення в агентському договорі є невідповідною дискримінацією комерційного агента і, таким чином, є недійсним відповідно до § 307 Abs. 1 BGB.

Пункт передбачав, що обов’язок повернення існує незалежно від того, яка з сторін розриває договір. Цим комерційний агент був невиправдано дискримінований, оскільки йому було покладено повернення навіть у тому випадку, якщо розірвання договору було викликано порушенням з боку компанії, і агент з цієї причини розриває його. Це суперечить принципам добросовісності, так висловилося ВГК в Кельні.

Недопустиме втручання

Суд далі пояснив, що ризик повернення коштів навіть при законному розірванні без попередження фактично створює тиск на агента, щоб він не скористався своїм правом на розірвання. Це є недопустимим втручанням у законно гарантоване право на саморегуляцію. Компанія не має права на повернення субсидій на витрати, заявив ВГК.

Цим рішенням ВГК в Кельні також посилило право на надзвичайне розірвання договору відповідно до § 89a HGB від комерційного агента. Вона вказала, що це право не може бути підмачено фінансовими санкціями.

Перевірка контрактних положень

Під час складання договору слід, перш за все з боку компанії, звертати увагу на те, щоб положення про повернення коштів були диференційовано складені і відрізнялися в залежності від того, яка з сторін розриває договір. Як показує рішення ВГК в Кельні, загальний запит про повернення при розірванні „з важливої причини“ є недійсним, якщо він обтяжує агента навіть при обгрунтованому розірванні.

Компанії, що використовують подібні пункти, повинні терміново перевірити і коригувати їх зараз. Інакше вони ризикують втратити претензії на повернення коштів або викликати правові суперечки. Для комерційних агентів рішення ВГК, навпаки, є сигналом, що вони не повинні стримуватися пунктами про повернення, якщо вони бажають розірвати договір з важливої причини.

Рішення ВГК в Кельні також підкреслює важливість справедливого підходу сторін при складанні договорів і дотримання принципів добросовісності. Існуючі договори повинні бути ретельно перевірені, особливо з огляду на угоди про субсидії, та забезпечено, що підхід у правовому плані надійний.

MTR Rechtsanwälte консультує в праві комерційних агентів та інших питаннях торговельного права.

Будь ласка, надішліть контакт для нас!

Чи може стейк, шніцель або ковбаса бути також вегетаріанськими або веганськими і чи можна взагалі назвати продукт на рослинній основі таким чином? Це питання розглядав Європейський суд. Вироком від 4 жовтня 2024 року (Справи: C-438/23) ЄСПЧ чітко заявив, що суто рослинні продукти можуть носити назви тваринних продуктів, якщо для цих продуктів відсутнє обов’язкове правове найменування. Загальна національна заборона на найменування вегетаріанських або веганських продуктів, наприклад стейком, є неприйнятною, так вирішили судді в Люксембурзі.

Найменування продуктів харчування є частим спірним питанням у конкуренційному праві. В принципі, вони не мають рекламуватися так, щоб споживач міг бути введений в оману. Веганський стейк може викликати суперечності, але чи буде це вводити в оману споживача, це вже інше питання, так пояснює юридична фірма MTR Legal, яка, серед іншого, консультує з питань конкуренційного права.

Французька заборона перед ЄСПЧ

Вихідна позиція для провадження в ЄСПЧ була у французькому указі, який забороняв використання таких термінів, як «ковбаса», «стейк» або «шніцель» для рослинних продуктів. Заборона діяла навіть тоді, коли продукти чітко зазначалися на упаковці як «веганські» або «вегетаріанські».

Проти цього указу виступили кілька організацій та компаній. Вони вважали, що заборона обмежує їхню підприємницьку свободу та можливості у конкуренції. Тому вони вимагали, щоб цей указ було визнано недійсним. Французька Держрада звернулася до ЄСПЧ. Основним питанням було те, чи сумісна така заборона з правом ЄС – особливо з Регламентом (ЄС) № 1169/2011 – щоб держава-член мала право залишати використання певних термінів виключно за продуктами тваринного походження, навіть якщо найменування доповнюється уточнюючим застереженням, як «рослинний» або «веганський».

Загальна заборона неприйнятна

ЄСПЧ вирішив, що загальна, всеохоплююча заборона використання м’ясних термінів для рослинних продуктів порушує законодавство Союзу, якщо не існує специфічних, запроваджених законодавством Союзу найменувань. Національне регулювання, яке поширює певні терміни виключно на м’ясні продукти тваринного походження, є неприпустимим. Крім того, можна припустити, що інформація, надана згідно з Регламентом, забезпечує достатній захист прав споживачів, зазначили судді в Люксембурзі.

Якщо держава-член ЄС не запровадила законодавчо встановлені назви, виробникам веганських або вегетаріанських харчових продуктів не можна загальною забороною заважати використовувати загальновживані назви, пояснює ЄСПЧ далі.

Використання логотипу ЄС-Еко

У іншій справі ЄСПЧ також вирішив вироком від 4 жовтня 2024 року щодо використання логотипа ЄС-Еко (Справи: C-240/23). У провадженні йшлося про напій, що крім органічних інгредієнтів також містив додані вітаміни та мінерали. Німецькі органи заборонили виробнику використовувати логотип ЄС-Еко на цьому продукті, оскільки такі додатки дозволені відповідно до Регламенту ЄС 2018/848 лише тоді, коли вони є законодавчо необхідними. Однак цього випадку тут не було.

Проти цього рішення була боротьба виробника. На його думку, це було нерівне ставлення щодо аналогічного продукту, що імпортується з США. Це пов’язано з тим, що США вважаються третьою країною, правила виробництва і контроля якої оцінюються як рівноцінні з тими в ЄС. Це означає, що продукти, що відповідають правилам США щодо органічних або екологічних продуктів, можуть бути продані в межах ЄС.

Неправомірна конкуренційна дискримінація

ЄСПЧ в основному поділяв погляди німецького виробника і визначив неправомірну конкуренційну дискримінацію. Він чітко пояснив, що логотип ЄС-Еко можна використовувати на імпортованих продуктах харчування лише тоді, коли вони повністю відповідають нормам виробництва ЄС щодо сертифікації логотипом ЄС-Еко. Просте визнання рівноцінності стандартів третьої країни не достатньо. Інакше існує ризик введення в оману споживачів і спотворення конкуренції на внутрішньому ринку.

ЄСПЧ пояснив також, що це стосується використання логотипа ЄС-Еко. Якщо третя країна має власну сертифікацію для органічних/екологічних продуктів, то її можна використовувати в ЄС, якщо це не створить враження, що продукт відповідає нормативам ЄС.

Рішення ЄСПЧ показують, що компанії повинні ретельно формувати свої назви продуктів і прозоро інформувати про інгредієнти та способи виробництва.

MTR Legal консультує з питань охорони промислової власності та конкуренційного права.

1 травня 2025 року в Німеччині набрала чинності всебічна реформа права на ім’я. Метою нових положень є надати сім’ям, а зокрема подружжям та батькам, більше свободи та гнучкості у виборі прізвища сім’ї. Одночасно створюються правові рамки, які краще відповідають сучасним реаліям життя, наприклад, у випадку змішаних сімей, позашлюбних спільнот чи після розлучень.

Право на ім’я є важливим питанням для багатьох сімей та подружжів. Завдяки реформі законодавець адаптував та лібералізував право на ім’я до реальних умов. Нововведення стосуються не лише громадян з німецьким паспортом, а й усіх осіб, які постійно проживають у Німеччині, згідно з економічною юридичною фірмою MTR Legal Rechtsanwälte, яка, зокрема, консультує у сімейному праві.

Подвійне прізвище можливе для обох подружжів

Однією з найважливіших нововведень є вибір імені при укладенні шлюбу. Надалі обидва подружжя можуть обрати спільне подвійне прізвище як сімейне. Дотепер це було можливе лише для одного з двох, щоб поєднати своє дівоче прізвище з прізвищем партнера у подвійне прізвище. Інший партнер повинен був обрати одне прізвище. Завдяки реформі ця нерівність буде усунена, і з’явиться більше можливостей для індивідуальних рішень. Подвійне прізвище може бути написане з дефісом або без нього.

Однак партнери також можуть зберегти свої власні прізвища або обрати спільне єдине ім’я. Реформа розширює можливості, не скасовуючи попередні варіанти.

Крім того, у вже існуючих шлюбах ім’я після шлюбу може бути змінене.

Назва для дітей

Реформа також приносить значні зміни у назві дітей. У майбутньому батьки зможуть дати своїм дітям подвійне прізвище з прізвищ обох батьків – незалежно від того, чи є вони одруженими чи ні. Умовою є те, що з кожного прізвища батьків вибереться лише один компонент. Таким чином, дитина може, наприклад, носити прізвище Маєр-Мюллер або Мюллер-Маєр, якщо батьки мають відповідні прізвища. Діти можуть носити подвійне прізвище навіть якщо батьки цього не роблять.

Рішення про порядок імен залежить від батьків, причому нове право явно залишає відкритим, яке ім’я буде названо першим.

Ланцюжки імен не дозволені

Попри розширені можливості вибору, залишається важливе обмеження: утворення так званих ланцюжків імен з більш ніж двох компонентів імені залишається забороненим. Це стосується як подружжів, так і дітей. Хто вже має подвійне прізвище і одружується, не може ввести обидва попередні компоненти імені у нове подвійне прізвище шлюбного партнера. Необхідно обрати один з обох компонентів. Для дітей діє правило, що з кожного з батьківських імен можна використовувати лише одну частину. Нове право на ім’я залишається обмеженим до максимально двох імен.

Також нове правило регулює надання імен в позашлюбних спільнотах. Хоча незаміжні пари і після реформи не можуть мати спільне сімейне прізвище, вони можуть дати своїм дітям подвійне прізвище з прізвищ обох батьків.

Зміна імені після розлучення та розоводу

Ще однією важливою складовою реформи є діти з розлучених шлюбів або розірваних партнерств. Якщо опікун-самотній батько після розлучення відмовляється від загального сімейного імені та знову приймає своє дівоче ім’я, то в майбутньому і дитина може змінити своє ім’я. Однак зміна не може відбутися всупереч волі дитини. Якщо дитина є неповнолітньою, необхідна згода обох батьків, якщо вони мають спільне право піклування. Лише у виправданих виняткових випадках, коли, наприклад, один з батьків відмовляється дати згоду і це суперечить інтересам дитини, може бути прийнято судове рішення.

Також прийомні діти, які після шлюбу прийняли ім’я шлюбного партнера, можуть після розлучення знову прийняти своє початкове ім’я.

Міжнародне право на ім’я

Назви визначаються не за громадянством, а за правом держави, в якій особа має своє постійне місце проживання. Отже, для німецьких громадян, які постійно проживають за кордоном і одружуються після 30 квітня 2025 року, застосовується право на ім’я країни, в якій вони постійно проживають. Це також стосується дітей, які народжуються з 1 травня 2025 року. Однак за відповідною заявою можна обрати німецьке право на ім’я.

Відповідальними за зміни імен є органи реєстрації актів цивільного стану. У випадку зміни імені також необхідно змінити документи, такі як посвідчення особи, водійські права тощо.

MTR Legal Rechtsanwälte консультує з питань права на ім’я та інших тем стосовно сімейного права.
Звертайтеся з нами !

Близько 278 мільйонів євро інвестори вклали у капітальні інвестиції ProReal Europa 9 та ProReal Europa 10 – тепер їм загрожує втрата більшої частини своїх грошей. Після обов’язкового повідомлення обох компаній ProReal, яке BaFin опублікувало 5 травня 2025 року, інвестори, імовірно, втратять 95 відсотків свого вкладеного капіталу. Також більше не варто очікувати на відсотки.

Що інвесторам підлеглих облігацій ProReal Europa 9 GmbH та ProReal Europa 10 GmbH загрожують значні фінансові втрати, було відомо вже довший час. Що тепер вони майже зазнають повної втрати свого інвестиційного капіталу, все ще може стати для них важким ударом. Однак гроші ще не повинні бути остаточно втрачені. Інвестори ще мають можливість пред’явити вимоги про відшкодування збитків, так заявляє юридична фірма MTR Legal Rechtsanwälte, яка має великий досвід у сфері права капіталовкладень і послідовно захищає інтереси інвесторів.

Інвестори вклали близько 278 мільйонів євро

Компанії ProReal Europa 9 і 10 GmbH належать до One Group і залучили близько 278 мільйонів євро через підлеглі облігації у інвесторів. З їх грошима інвестори могли побічно брати участь в проектах нерухомості, оскільки емітенти віддали інвесторські кошти в значній частині у формі позик під відсотки SP Finance Four, яка знову передала гроші окремим проектним товариствам.

Цей цикл фінансування захитався, коли SP Finance Four навесні 2024 року повинна була оголосити про банкрутство. Причиною стала криза нерухомості, яка також дала своє відображення на різних проектах в сфері нерухомості. Оскільки SP Finance Four також віддала гроші інвесторів як підлеглі кредити проектним товариствам, вона не могла заявити вимоги проектним компаніям і сама пішла в банкрутство.

Цим стало під вогнем і гроші інвесторів, які надали ProReal-компаніям підлеглі кредити. Через узгоджену відмову від вимог вони не можуть пред’явити вимоги проти товариств, якщо це може привести до банкрутства або навіть лише загрожувати ним.

Інвестори отримають менше 5 відсотків назад

SP Finance Four спробувала відновити свою діяльність через самоврядуване банкрутство. Переговори з можливим інвестором не привели до мети. Тоді ProReal Europa 9 GmbH та ProReal Europa 10 GmbH відкликали свої вимоги проти SP Finance Four у процедурі банкрутства та продали вимоги безпосередньо інвестору. ProReal Europa 9 GmbH змогла з продажу отримати дохід у сумі близько 6,2 мільйона євро, близько 10,8 мільйона євро у раз ProReal Europa 10 GmbH. Це занадто мало, щоб навіть частково задовольнити вимоги інвесторів. Як повідомили компанії, вони отримають щодо номінальної вартості своїх інвестицій менше 5 відсотків назад. Платежів на існуючі або майбутні відсоткові вимоги не буде.

Для інвесторів їхня участь у ProReal Europa 9 GmbH та ProReal Europa 10 GmbH перетворилась на фінансовий провал, який практично рівнозначний повній втраті. Ще більше постає питання щодо вимог про відшкодування збитків.

Інформування про ризики інвестиції у майно

Капітальні інвестиції з узгодженим підлеглим становищем надзвичайно ризиковані для інвесторів, оскільки через відмову від вимог вони можуть важко заявити вимоги проти емітентів. У випадку банкрутства вони повинні поступитися перед усіма іншими кредиторами, так що для них не залишається нічого.

Інвесторам ProReal Europa 9 та 10 тепер гірко довелося пережити, наскільки ризиковані їхні інвестиції у майно. Однак їх повинні були проінформувати про існуючі ризики та, зокрема, про ризик повної втрати інвестицій консультанти або посередники з інвестицій. Якщо вони применшували або повністю замовчували існуючі ризики, вони можуть нести відповідальність за відшкодування збитків.

Також проспекти емісії повинні інформувати про всі аспекти, які можуть бути важливими для інвестиційного рішення. До цього належать і ризики. Відсутні, неповні або неправдиві відомості можуть призвести до вимог про відшкодування збитків через відповідальність за проспект.

MTR Legal Rechtsanwälte консультує в сфері права капіталовкладень і підтримує постраждалих інвесторів в серії ProReal.
Будь ласка, зв’яжіться з нами!